ЛЕКЦІЯ 7: Адаптивне фізичне виховання осіб з вадами зору
Тема: Адаптивне фізичне виховання осіб з вадами зору
План
1. Зоровий аналізатор.
2. Мета, завдання, і засоби фізичного виховання осіб з дефектом зору.
3. Методи навчання спортивній техніці.
1. Зоровий аналізатор.
Зоровий аналізатор дозволяє людині сприймати 90% зовнішньої інформації.
Сліпота – двостороння невиліковна повна відсутність зору (в цих випадках користуються терміном тотальна сліпота) (0) або залишковий зір (гострота зору: світловідчуття 0,03-0,04 включно з корекцією на кращому оці, або звуження поля зору до 10º на кращому оці незалежно від гостроти зору).
При збереженому світловідчутті на рівні розрізнення світла і темноти або залишкового зору, що дозволяє полічити пальці руки біля лиця, розрізняти контури, силуети і кольори предметів безпосередньо перед очима, говорять про практичну сліпоту. Знижений зір – гострота зору кращого ока з корекцією зору складає 0,05-0,4, що дозволяє бачити при сприятливих умовах, коли до зору не пред'являється високих вимог.
В спеціальних школах дітей з порушенням зору поділяють на групи:
- з повною відсутністю зору;
- що мають світловідчуття, що дозволяє розрізняти світло і тінь;
- володіючих залишковим зоровим сприйняттям, що дозволяє розрізняти на близькій відстані контури предметів;
- з гостротою зору від 0,01 до 0,04, що дозволяє зорово орієнтуватися при пересуваннях і розрізняти на деякій відстані форми предметів і яскраві кольори;
- з гостротою зору від 0,05 до 0,08, при якій можливо: сприймати контури предметів, колірні відтінки, розрізняти предмети, що рухаються, на відстані, бачити контрастні зображення, контури, кольорові ілюстрації, читати крупний шрифт;
- з гостротою зору від 0,09 до 0,2 і вище, що дозволяє зорово орієнтуватися в просторі, контролювати свій трудовий процес, сприймати спеціальний навчальний матеріал, читати, писати.
У спеціальних школах для сліпих за статистикою 84 % що вчаться, є слабозрячими і 16 % - сліпими.
Проблеми, які необхідно долати викладачу АФВ у процесі навчально-тренувального процесу:
- зниження сприйняття власних рухів, самоконтролю рухової діяльності;
- неможливість швидких перемикань на нову структуру руху;
- проблема орієнтування в просторі.
При патології органу зору в АФВ особливу увагу приділяють питанню допуску до занять. До занять фізичними вправами одержують допуск особи з патологією, при якій відсутній ризик погіршення функції зору від фізичного навантаження. Такі хвороби виділяють в групу А. Група Б об'єднує людей із захворюваннями очей, схильними до прогресування і погіршення функцій зору; має на увазі повну заборону фізичних вправ або значні обмеження, вказані лікарем-офтальмологом.
Формуючи групи для занять АФВ, враховують:
1) патологію очей;
2) рівень фізичної підготовки;
3) захворювання інших органів, систем;
4) ступінь зорового дефекту (центральний зір, вид оптичної корекції, поле зору);
5) участь в роботі окремих груп м'язів;
6) психоемоційний стан;
7) вік;
8) стать.
2. Мета, завдання, і засоби фізичного виховання осіб з дефектом зору.
Успішність процесу фізичного виховання залежить від того, наскільки незрячі повно сприймають ознаки і якості предметів, явищ, ситуацій. Задача вчителя - послідовно і планомірно розвивати пізнавальну сферу учня.
Мета фізичного виховання людей з дефектом зору – забезпечити максимальну свободу, ефективність, економічність і безпеку рухової активності.
Завдання фізичного виховання людей з дефектом зору:
- розвивати здатність цілеспрямовано переміщатися в просторі;
- формувати уміння взаємодії з середовищем і предметами, які його наповнюють, виконувати життєво необхідні результативні, економічні дії.
Специфічні завдання фізичного виховання людей з дефектом зору:
- розвивати стійкість, статичну і динамічну рівновагу; сприйняття навколишнього середовища окремими сенсорними системами, а також сприйняття простору в цілому;
- вдосконалювати навики орієнтування у просторі за допомогою непошкоджених сенсорних систем;
- ліквідовувати скутість і обмеження рухів;
- розвивати здатність відчувати і оцінювати швидкість рухів, їх амплітуду, ступінь напруги і розслаблення м'язів;
- удосконалювати всі характеристики рухів;
- розширювати рухові уявлення, рухову пам'ять, об'єм рухових вмінь;
- коректувати недоліки фізичного розвитку, розвивати спритність, силу;
- при слабозрячості – розвивати зорово-моторні реакції.
Засоби: вправи для хребта; дихальні вправи; ритмічна гімнастика; рухливі ігри; аеробіка; вправи на розслаблення; плавання; вправи для очей; боротьба; гімнастика; волейбол; танці; гандбол; торбол; міні-футбол.
Тифлотехніка фізичної культури – сукупність тифлологічних приладів і пристосувань, які допомагають незрячим людям опановувати рухи тіла, займатися спортивною ходьбою, бігом, стрільбою, плаванням і т.п.
Сюди відносяться тактильні і вібраційні дисплеї, візуальні дисплеї для слабозрячих, полісенсорні діагностичні пристрої, засоби оптичної корекції, аудіовізуальні прилади і апарати, що запам'ятовують електронно-оптичні системи, спеціальні замкнуті телевізійні пристрої з відеозаписом, апаратура, призначена для визначення еталонів і порівняння.
3. Методи навчання спортивній техніці.
Заняття АФВ повинні проводитися з використанням тифлологічних пристосувань, поліпшуючих орієнтування незрячих людей і забезпечуючи безпеку під час занять. Важлива точна оцінка тренером (або його помічником) здійснення рухів, передбачених кожною методикою. Введення термінових коректив сприяє більш ефективному навчанню диференціюванню точності рухів в просторі, в часі і по ступеню м'язових зусиль.
Метод словесного опису дій, які необхідно виконувати спортсмену - адаптанту, включає опис частин тіла, що задіяні у виконанні рухів. Контроль техніки виконання, активізація і поглиблення сприйняття, оцінка результатів, напрям поведінки учня вимагають майстерності володіння словом.
Метод вибірково-сенсорної демонстрації має на увазі відтворення окремих рухів (найчастіше тимчасових і просторово-часових) за допомогою апаратурних пристроїв, що дозволяють сприйняти на слух освоювані параметри (наприклад, акустична демонстрація за допомогою метронома або радіоапаратури).
Метод направленого "відчуття " рухів виражається зосередженням уваги учня на сприйнятті сигналів від м’язово-зв’язкового апарату в крайніх точках амплітуди рухів. В процесі тренування удосконалюють пропріоцепцію. Так, рекомендується повторювати пояснення і показ правильного виконання вправи 4 – 8 разів, після чого вислухати 2 – 3 відповіді учнів про виконання вправ. Після цього викладач пояснює положення окремих частин тіла у вправі, а учні, виконуючи його, визначають і оцінюють точність рухів.
Метод застосування спеціальних тренажерів і різних пристосувань, які "примусово" задають параметри рухів, що вимагаються, дозволяючи практично відчути їх.
Автокардіолідери, які задають програму вправ циклічного характеру, по частоті серцевих скорочень звіряють задану частоту з фактичною, регульованою в учня за допомогою автоматичного електронного пристрою.
Метод лідирування (поточного сенсорного програмування) полягає в застосуванні звуколідерів в бігу для тренування "прямого бігу", що при даній нозології є одним з найскладніших етапів навчання.
Метод термінової інформації – сучасний технічний метод, який передбачає екстрене отримання учнем об'єктивних відомостей про хід рухів з ціллю їх корекції або збереження заданих параметрів шляхом зв'язку з радіо, або завдяки мініатюрним електронним звуковим інформаторам, що кріпляться на тіло спортсмена і подають сигнал при порушенні техніки виконання рухів, також, тензоелектронних пристроїв моделювання гучності звуку, що подає інформацію про величину зусиль, прикладених до спортивного снаряда.
В ході занять можна також керуватися методами строго регламентованої вправи, такими, як:
- метод розчленовано-конструктивної вправи (розучування дії в розчленованому вигляді з послідовним об'єднанням частин в ціле);
- метод виборчої вправи (виборча дія на окремі сторони структури рухів або окремі фізичні якості).
Особливістю методики АФВ при сліпоті є розвиток:
- м'язово-суглобового відчуття;
- орієнтування в просторі;
- орієнтування в часі;
- здатності відчувати темп і швидкість рухів, їх амплітуду і ступінь напруження м'язів.
У роботі з незрячими розрізняють два види орієнтації в просторі: макроорієнтацію (в просторі, який не має обмежень) і мікроорієнтацію (в "малому" просторі, обмеженому зоною дії рук).
Для правильного сприйняття при слабозрячості необхідно створити певні умови: забезпечити достатню кутову величину об’єктів, контрастність, яскравість, необхідний рівень освітлення.
Питання до самоконтролю
1. На які групи поділяють дітей з порушенням зору в спеціальних школах ?
2. Назвіть проблеми, які необхідно долати викладачу АФВ у процесі навчально-тренувального процесу.
3. Що враховують формуючи групи для занять АФВ?
4. Назвіть мету, завдання, і засоби фізичного виховання осіб з дефектом зору.
5. Що відноситься до специфічних завдань фізичного виховання людей з дефектом зору?
6. Тифлотехніка фізичної культури – це?
7. Назвіть методи навчання спортивній техніці.
8. Опишіть метод словесного опису дій.
9. Опишіть метод вибірково-сенсорної демонстрації.
10. Опишіть метод направленого "відчуття " рухів.
11. Опишіть метод застосування спеціальних тренажерів.
12. Опишіть метод лідирування (поточного сенсорного програмування).
13. Опишіть метод термінової інформації.