Курс: Дичорозведення та звірівництво

ДИЧОРОЗВЕДЕННЯ ТА ЗВІРІВНИЦТВО

Викладач: старший викладач кафедри Біології лісу, мисливствознавства та іхтіології Максименко Максим Леонідович

Кафедра: біології лісу, мисливствознавства та іхтіології

E-mail: maksmzp@gmail.com

Консультації: особисті – понеділок з 08:00 до 13:00, ІІІ корпус, ауд. 215;

дистанційні – СЕЗН ЗНУ Moodle; електронна пошта;

online платформи: Zoom ZOOM Ідент. 362 2861958 Код 12345 за попередньою домовленістю;

особисті чи групові чати у Viber, Telegram – у робочі дні з 09⁰⁰ до 15⁴⁵

Термін «дичорозведення» виник наприкінці ХІХ ст. і позначав розведення тварин у штучних умовах для подальшого випуску молоді в мисливські угіддя. На початку ХХ ст. «дичорозведення» трансформували як комплекс біотехнічних та мисливськогосподарських заходів, спрямованих на розширене відтворення дичини. Оскільки ці терміни в різні часи означали різні явища, то їх не можна вважати взаємозамінними. Головною метою дичорозведення є насичення угідь дичиною до сезону полювання. До основних завдань належить:  Вирощення життєздатної молоді, спроможної нормально існувати у природному середовищі;  успішне здійснення інтродукції з максимально можливою адаптацією тварин;  раціональне використання інтродуцентів. Кожному завданню відповідає свій напрям дичорозведення: зоотехнічний, біотехнічний та мисливськознавчий. Всі вони мають свою специфіку і потребують детальних розробок для кожного виду, вирощуваного в штучних умовах, а також корекції для умов існування зазначеної країни. Тому дичорозведення – комплексний захід, успішність якого залежить від правильності та своєчасності впровадження кожного з напрямів. Штучне дичорозведення, як свідчить міжнародний досвід, дає змогу значно збільшити ресурси тварин на територіях, які не мають репродуктивного потенціалу, або ж він дуже обмежений. Головна перевага подібної системи природоохоронної діяльності – швидкий ефект насичення угідь дичиною за поріняно невеликих затратах на відтворення самих угідь.

Основи дичорозведення та звірівництва - дисципліна, що вивчає особливості селекційно-племінної роботи, технології переробки продукції дичорозведення та звірівництва. Особлива увага приділяється вивченню генетичних основ селекції та сучасних видів звірів, основних принципів нормованої годівлі та організації технологічного процесу виробництва продукції. Звірівництво розвивається на основі спеціалізації виробництва та росту продукції (хутра та м'яса), що здійснюється на базі інтенсифікації галузі – використання виробничих площ, економії трудових, матеріальних, енергетичних ресурсів, поліпшення організації продуктивності праці.

МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Мета курсу «Основи дичорозведення та звірівництва» полягає у наданні студентам теоретичних та практичних знань щодо дичорозведення та звірівництва як галузі мисливського господарства, що займається штучним розведенням тварин для відтворення та поповнення мисливської фауни й збереження рідкісних та зникаючих видів у сучасних умовах трансформованих антропогенних угідь. Студенти з’ясовують зоологічну кваліфікацію і біологічні особливості хутрових звірів, що розводяться для спеціалізованих мисливських господарств та потреб. Вивчають сезонність біологічних циклів, ріст, розвиток хутрових звірів, а також особливості і їх утримання та годівлі.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Основи дичорозведення та звірівництва» є надання студентам комплексу теоретичних та практичних знань щодо загальних уявлень про біологічні особливості звірів в умовах звіроферм та мисливських господарств, особливостей їх розмноження, оцінки якості хутра, основних породних груп, методів племінної роботи на звірофермах.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

теоретичні основи дисципліни в обсязі необхідному для вирішення виробничих та дослідницьких завдань;
особливості розведення основних об’єктів звірівництва;
біологічні та господарсько-корисні особливості хутрових хижих [звірів;
основи їх утримання та годівлі;
основи організації планування та управління галуззю та її економікою;
сезонність біологічих циклів звірів;
технології утримання хутрових та хижих звірів різних видів та порід.
методи покращення хутрової сировини – основного показника господарської діяльності звіроферм.
основні напрямки в покращенні продуктивності та підвищенні ефективності звіроферм;

вміти:

складати раціони для різних видів і вікових груп тварин та птахів;
проводити оцінку якості хутра;
проводити бонітування поголів’я для племінної роботи;
проводити адаптаційні заходи по випуску в угіддя штучно вирощених тварин та птахів;

вести зоотехнічний і племінний облік, цілеспрямовану племінну роботу та встановлену звітність;
керувати виробництвом, забезпечувати утримання та годівлю звірів у відповідності до прийнятої технології та екологічних умов зони;
планувати розвиток галузі і забезпечення її необхідними ресурсами;
застосовувати інтенсивні методи виробництва продукції звірівництва, поліпшувати її якість та зменшувати собіварті
організовувати і технологічно здійснювати систему відтворення годівлі і утримання звірів;
розробляти та впроваджувати заходи з організації і безпеки праці та охорони оточуючого середовища;
забезпечувати належний рівень профілактичних заходів на звірофермах;
використовувати передовий досвід вітчизняної і закордонної науки та практики.

Міждисциплінарні зв’язки: у системі підготовки висококваліфікованих фахівців спеціальності «Лісове господарство» навчальна дисципліна «Основи дичорозведення та звірівництва» є складовою вибіркової частини навчального плану. Ця дисципліна охоплює широке коло питань щодо знань з біології та екології тварин, типів угідь, як місць мешкання тварин та птахів, хвороб мисливських тварин та методів їх профілактики. Курс надає загальне уявлення про дичорозведення та звірівництво. Тому базовими для вивчення дисципліни є «Селекція мисливських тварин», «Зоологія», «Штучне розведення дичини», «Практична та функціональна зоологія», «Методи обліку тварин», «Мисливське впорядкування» та інші. Таким чином програма курсу тісно пов’язана з дисциплінами циклів природничо-наукової, професійної та практичної підготовки. Дисципліна «Основи дичорозведення та звірівництва» є базовою для засвоєння професійно-спрямованих дисциплін, а компетентності сформовані у студентів під час її вивчення в подальшому використовуються також для проходження навчальних та виробничих практик.