«Записки українського самашедшого» Л. Костенко – це унікальний витвір сучасного мистецтва, який є реакцією на ситуацію в Україні, позначену кризовими явищами в усіх сферах життя. Ретрансляція новин – це спосіб закцентувати увагу на тому, що довкола нас. Велику частину «Записок українського самашедшого» складають інформаційні повідомлення, зокрема й політичні. Якщо скласти докупи всі політичні перипетії, які авторка відтворює у вигляді окремих, іноді зовсім непов’язаних між собою новин, то розумієш політичну картину сучасної країни. Політика проникає майже в усі сфери соціального життя – науку і культуру, філософію і мораль, релігію і мистецтво, тому будь-яка проблема набуває політичного забарвлення, якщо її розуміння чи вирішення торкається життєвих інтересів суспільства.
У творі Л. Костенко вустами головного героя розповідає про події не тільки в Україні, а й інших країнах світу: Росії («в Росії прийшов новий президент і почав нову чеченську війну»), Америці («в США, нарешті, вибрали президента»), Великобританії («У Великобританії пройшла конференція «Україна на роздоріжжі»), Китаї («У Шанхаї відбувся саміт»), Грузії («У Грузії Революція троянд»), Польщі («Президент Польщі підняв європейський прапор»), Іраку («Дванадцятий день війни в Іраку») тощо. Авторка вдало акцентувала увагу на реальних історичних фактах і політичних подіях. Письменниця констатує справжні факти, які знали і чули всі, про які йшлося на радіо і на телебаченні.
Л. Костенко “Записки українського самашедшого” адресувала всім, хто відчуває себе патріотом української держави незалежно від віку і національності, мови спілкування і регіону проживання, і впевнено наголосила про необхідність рухатися вперед, створювати перспективу, разом будувати міцну, незалежну державу. Вона говорить про формування влади людьми, яким небайдужа їхня подальша доля, доля їхніх батьків, дітей та онуків, головне, щоб «вони, ставши владою, не зрадили цей Майдан». Час порожніх розмов і обіцянок вже набрид українцям, настав час розбудовувати українське суспільство з усіма елементами суспільного механізму контролю за владою та гарантіями демократичних прав і свобод громадян, час робити конкретні справи, вчинки, втілювати в життя особисті думки й спільні ідеї. Отже, головна увага зосереджена на соціально-політичних проблемах сучасної України.
Щоденник програміста – це записник не про особисте життя, а скоріше про події в усьому світі. Він занотовує політологічні, соціологічні та культурологічні «репортажі» про катастрофи, замахи, вбивства, скандали, підступні міжнародні та міждержавні конфлікти, про які дізнається із різних засобів масової інформації. Констатуючи окремі повідомлення, герой переосмислює їх і навіть хоче вплинути на громадську думку або й навіть змінити її. Програміст засуджує людей, які прагнуть завоювання, використання та утримання політичної влади. Не приховує обурення щодо тіньових елементів політичної системи України, якими є політичні клани, клуби, парламентське лобі, оточення перших осіб держави, «мозкові центри» при них: «Нова каста з’явилася у нашій незалежній країні– Ті, кого охороняють».
Л. Костенко в «Записках українського самашедшого» намагається розкрити психологію нації, влади і можновладців, народження й культу в середовищі владної еліти політичного холопства та зверхності. Отож, головний герой твору є виразником ідеологічних і політичних переконань самої письменниці.
Тому я вважаю, що коментар А. Бондаря щодо твору Л. Костенко – це «ганебно і негідно». Писати глузливі коментарі щодо «тампаксів й снікерсів», але не бачити глобальних проблем висвітлених у романі (політичні,соціальні,релігійні тощо),принаймні безглуздо. Бо зображуючи саме політичне життя, передаючи незламний дух простих українців і напружені стосунки в суспільстві загалом, Л. Костенко показала значущість етнічної ідентифікації народу. Історична думка письменниці спирається на загальнонаціональні інтереси минулого, і в перспективі політичного і соціального розвитку.