Ф Л.В.Костенко
Прокоментуйте думку А.Бондаря про роман Л.Костенко "Записки самашедшого":
https://www.facebook.com/andrij.bondar/posts/10150420865316599
У ці дні, коли всі запитують про культурні підсумки року, я вважаю якраз "Записки українського самашедшого" Ліни Василівни Костенко справжньою культурною подією року (хоч формально роман вийшов ще 2010 року). Адже ще жодного разу за 20 років незалежності українська література не дарувала своїм читачам тексту, який міг би претендувати на функцію "Благої Вісті Наших Днів".
Тому я й узявся святково перечитати Ліну Василівну. Читав, аж раптом зупинився на нібито кинутій знічев'я фразі:
"Колись був Ленін на кожному перехресті, а тепер тампакси й снікерси..."
І прокинувся в мені профанний, наївний, так би мовити, народний, посполитий читач.
Ну, от подумайте тверезим розумом: що поганого у наявності тампаксів, снікерсів та їхньої реклами? Що поганого в тому, що тепер кожна жінка під час менструації користується тампаксом, а не ваткою, а будь-яка звичайна людина може перехопити поживну шоколадку замість гидотного "тошнотіка" з лівером? Що має снікерс і тампакс спільного з падінням рівня людської культури та духовного життя? Що поганого в доступності цих простих речей - тампонів і шоколадок? Що авторка порівнює, що ставить на одні терези? Символи кривавого тоталітарного режиму та засіб для зупинки менструальної крові під час місячних і шоколадку з горіхом! І що в цьому випадку в її картині світу гірше? Колишній Ленін, якого вже практично нема на постаментах, чи тампакс зі снікерсом, яких вона однією фразою як не урівнює, то ототожнює? Зрозуміло, що сьогодні ворог - тампакс зі снікерсом. Ленін уже не вкусить.
Але багато хто читає ці та інші істини, думаючи всередині себе приблизно так: "Упали ми нижче плінтусу, мамо Ліно, всюди тампакси, вороги нашої духовності, снікерси, які псують гуманітарну ауру нації. Винні ми, мамо Ліно, винні та грішні... Ах, істина, ах, незамулені джерела духовності, ах, українна Україна..." Адже всі фрази, кинуті у книзі нібито знічев'я мають нести в собі якийсь заряд, якось відгукуватись у серцях.
А відмовився б хтось із вас, дорогі жіночки, від тампаксів, олвейсів та іже з ними гігієнічних прокладок? Ну, щоб жити вже до кінця за заповітами кумирів. Чимало ж із вас вважає, що це як не шедевр, то "ковток справжнього". Відмовтесь, спробуйте. "Схрестили телефон із комп'ютером" - відмовтесь від смартфонів і айфонів. Пропаганда буржуйської дієти - їжте сало з квашеною капустою і запивайте кисляком. Музика вам не подобається сучасна - слухайте хор імені Вірьовки. Атомна енергетика не подобається - паліть свічки. Росія душить газом - грійтеся буржуйками. Інтернет не подобається - користуйтеся голубиною поштою. Ну, і так далі.
Ви скажете: "Та це ж художня реальність, метафори, образи!" Але яку функцію в такому разі виконує ця художня реальність, що промовляють ці метафори та образи? - запитаю я. Яку картину реальності (точніше, реакцію художньої свідомості на цю реальність) створює? Для чого вони служать? Чи не для того, щоб сказати, що сучасне "жахіття світу" - найгірше, що могло статися з Україною та українцями? Іншого пояснення я не знаходжу. Може, ви знаходите? Чи, може, колись українцям за всю історію свого існування було краще, ніж тепер?
А от, читаючи Ліну Василівну, мене переслідує враження, що вона якраз хоче мене, наївного читача, переконати в тому, що десь існував реальний образ якоїсь кращої України. Може, за Брєжнєва? Може, за Сталіна чи царя Ніколая Другого? А може, головний герой своїми роздумами і фіксацією на "злобі дня" пропонує якісь нові, "загірні" ідеали для українства? Ні, він абсолютно занурений у цілком міфологізовану, літературизовану візію життя. Немовби воскресла Маруся Чурай, і її посадили у спортивну "мазду" останньої моделі, давши в руки айфон. "ЗУС" всуціль сплетений із фобій малого і більшого калібру. А от якою можна уявити собі нову свідомість, яка ґрунтуватиметься на таких фобіях? Якою буде цей "новий українець"? Страусом із головою в піску?
"Література ж, вона вчить - доброму та вічному" - скажете ви тоді? Так? Питання: чому навчить фраза "колись був Ленін на кожному перехресті, а тепер тампакси й снікерси"? Ну, був Ленін, ну, є тампакси й снікерси. Ви хочете, щоб ми ходили по коліна в менструальній крові та їли "тошнотіки" з лівером? Чи, може, ви проти засилля реклами? Тоді вам дорога прямісінько до Північної Кореї. Тільки там, чи не в єдиній країні світу, здається, ні реклами, ні снікерсів із тампаксами немає. Зате є новий вождь. І жодної тобі шкідливої глобалізації - суцільне благоденствіє.
Ви скажете: "Прискіпуєшся до фраз, видираєш із контексту!". Але річ у тому, що так мало не в кожній фразі або через фразу. І все це сприймається на ура некритичним розумом. Авторитет тисне, я розумію. Якщо ж трохи зупинитись і замислитись, очевидним стає святе безглуздя 80% месиджів книжки. Ще 20% - пережовування очевидних істин на кшталт "вода - мокра, зе сан із шайнінґ, зе скай із блу". Сірий публіцистичний шум, який відгукується в серцях і умах деяких співгромадян набатом!
Тоді ви скажете: "Це смілива жінка, а роман дуже красиво написано". В такому разі залишається сказати одне: "Читайте журнал Viva! Там через жінку - сміливі і про всіх красиво написано."
Один мій опонент-професор якось написав мені приблизно таке: "Скільки гівна виходить навколо, а ви вчепились до роману старенької жінки..." Та от же ж у тому й річ, що роман "старенької жінки" тим і відрізняється від решти спілчанського текстового шлаку, що шлак цей залишається у своїх колекторах, а "ЗУС" вийшов на широкі простори нашої незміцнілої постсовєтської свідомості. А де широкі простори - там і відповідна реакція. Тоді це стосується не лише споживачів відповідних колекторів, а всіх нас. Чи я не правий? Чи реакція - ганебно і негідно?
Насправді ж бо справа тут не в ЛВК та її тексті, який є і міг би бути собі звичайним нішевим романом для тихо помішаних на одному з кондових варіантів українолюбія - чи то інерційного, чи то щирого, чи то професійного (нема різниці якого). Справа - лише у сприйнятті. У тому, що "піпл схавав". І не тільки "піпл", а й "Книжка року", яка дала цьому опусові відзнаку. Вже не кажучи про "революційну" ідею опозиції поставити ЛВК на чолі виборчого списку на парламентських виборах 2012 року...
Все-таки плекаю надію, що людям дана голова, щоб думати, оцінювати, аналізувати, а не тільки туди їсти "тошнотіки". Чи я не правий? Чи краще таки відмовитись від тампаксів і спалити снікерси на ганебних вогнищах?
Отакі мої підсумки головної культурної події року. Ексклюзив для читачів ФБ. 
))
| Status | Discussion | Started by | Last post | Replies | Actions |
|---|---|---|---|---|---|
|
|
|
0 |
|
||
|
|
|
0 |
|
||
|
|
|
0 |
|