органоїд
еукаріот, забезпечує організм енергією. Будова і розміри М. надзвичайно різноманітні. М. часто розгалужуються, утворюючи
сітки (в м'язових волокнах). М.
деяких клітин безперервно рухаються і змінюють форму. Довжина М. варіює,
досягаючи 10 мкм, діаметр у середньому 0,2-1 мкм. Число М. у клітині коливається від 1 до 100 000.
М. складається з матриксу, оточеного внутрішньою мембраною,
міжмембранного простору і зовнішньої мембрани. У матриксі локалізовані кільцеві
молекули мітохондріальної ДНК, специфічні іРНК, тРНК і рибосоми (прокаріотного
типу), відмінні від цитоплазматичних; часто зустрічаються гранули солей
кальцію, магнію; тут відбувається автономний біосинтез білків, які входять до
складу внтурішньої мембрани М.,
а також окиснення і синтез жирних кислот.
Внутрішня
мембрана складається в основному з білків (70%), фосфоліпідів (тільки 20%) та
ін.; вона утворює випини (гребені), або трубчасті вирости - крісти, володіє
суворою специфічною проникністю і системами активного транспорту. Зовнішня
мембрана - гладенька, товщиною 6-7 нм, складається з білків (15%) і
фосфоліпідів (85%), володіє неспецифічною проникністю для більшості речовин з
мол.м. менше 10 000. Основна функція М.
- утворення енергії (біля 95% в клітині тварин і дещо менше в рослинній).
Джерело енергії у М. - процеси
біологічного окиснення(тканинного чи
клітинного дихання), що розпочинаються з окиснення утвореної в цитоплазмі у
процесі гліколізу піровиноградної кислоти і завершується утворенням СО2
і Н2О. Перший етап - розщеплення пірувату і реакцій циклу
трикарбонових кислот - відбувається в матриксі, другий етап - перенос
електронів від Гідрогену у ланцюзі дихальних ферментів на Оксиген і синтез АТФ,
тобто окиснювальне фосфорилювання - у внутрішній мембрані. Електрохімічний
потенціал виникає в результаті роботи ланцюга переносу електронів.