Кристалохімія ...

– тверді фази змінного складу (тверді розчини), які утворюються в дво-, три- і багатокомпонентних системах, й які відрізняються від компонентів за складом (інтервалу області гомогенності) та структурою. Такі фази, за Н.С. Курнаковим, можна розділити на два типи: 1) дальтоніди, які характеризуються наявністю максимуму на діаграмі склад-властивість в точці раціонального складу в межах їх інтервалу гомогенності; 2) бертоліди, в інтервалі гомогенності яких раціональна точка максимуму властивостей відсутня. За Г.Б. Бокієм, в бертолідах у всьому інтервалі складів є або дефектні позиції, або позиції, заповнені ізоморфною сумішшю атомів-компонентів, в той час як в дальтоніді при досягненні точки раціонального складу такі позиції повністю звільняються або без остачі заселяються одним сортом атомів (з повним або частковим упорядкуванням структури). В деяких випадках (наприклад, при зміні складу, температури або тиску) можна спостерігати перехід від бертолідних до дальтонідних фаз. Фази, в межах області гомогенності яких такий перехід відбувається безперервно, називають фазами Курнакова. Так, в системі Fe-Ni-Sb при 600оС у фази зі структурою NiAs спостерігається ступеневий перехід від дальтонідів NixSb1-x (48-53 ат.% Sb) до бертолідів типу впровадження FexSb1-x (43-46 ат.% Sb), β-латунь (фаза типу заміщення зі СТ α-Fe в системі Cu-Zn при 40-45 ат.% Cu) при підвищенні температури розширює свою область гомогенності до стехіометрії 1: 1 (40-52 ат.% Cu при 1000оС), а вюстит Fe1-xO (0,05 ≤ x ≤ 0,15) під тиском можна отримати стехіометричним.