Історія української літератури Проценко О.А.

(лат. margo, marginis: край, межа) – межове перебування людини у певній соціальній спільноті, що впливає на психіку, спосіб життя. Поняття, запроваджене у науковий обіг американським соціологом Р.Парком. Маргінальність характеризує "культурних гібридів", що опинилися між панівною групою, яка їх не сприймає, та групою, від якої вони відокремилися, виражають суперечності й парадокси магістрального розвитку культури. Проблеми маргінальності були розкриті у творах Панаса Мирного ("Повія"), В.Підмогильного ("Місто"), В.Домонтовича ("Без ґрунту") та ін.

(лат. marinus: морський) – морська тематика у письменстві, яка передбачає естетичне сприйняття морських краєвидів, відображення життя моряків, а також порив у незвіданий простір, жагу відкриття нового (О.Влизько, Є.Плужник, П.Тичина, Ю.Яновський та ін.).

поява в літературі 20-х років ХХ століття великої кількості початківців від "плуга і верстата", які апелювали до "класової свідомості", нехтуючи талантом. Термін вульгарної соціології. Особливого поширення така тенденція набула в середовищі "Плуга". Тенденція масовізму, культивована радянськими ідеологами, позначилася на "призові ударників" у літературу, а пізніше – на "соцреалізмі".