Біохімія 102 хімія ...

насичена вища жирна кислота. У вигляді гліцеридів міститься майже в усіх природних жирах (у коров'ячому салі 25%, у свинячому 30%), фосфатидах. Входить до складу восків (бджолинний віск, спермацет). Вихідний продукт для біосинтезу - ацетилкофермент А. В організмі (в мікросомних мембранах) шляхом складних реакцій, що вимагають присутності О₂ і відновленої форми НАДФ, із П.к., стеаринової та ін. насичених жирних кислот утворюються ненасичені жирні кислоти.

6-о-диметилгліцериновий етер D-глюконової кислоти. Виявлена в рослинах, тваринних тканинах, мікроорганізмах (дріжджі). Стимулює окиснювальні перетворення в організмі, може бути донором метильних груп у реакціях метилювання (подібно холіну), з чим і пов'язана її ліпотропна дія.

продукт сполучення β-аланіну з пантоєвою кислотою. Водорозчинна. Синтезується зеленими рослинами, мікроорганізмами, в т. ч. кишковою мікрофлорою. У складі коферменту А бере участь в обміні ліпідів, вуглеводів, білків та в інших процесах метаболізму.

Нестача П.к. в організмі викликає сповільнення росту, ураження шкіри, посивіння волосся, порушення діяльності нервової системи і шлунково-кишкового тракту; у людини зустрічається рідко, оскільки добова потреба його (10 мг) задовільняється при вживанні їжі
(П.к. міститься у багатьох продуктах тваринного і рослинного походження). Кальцієва сіль П.к. застосовується у медицині.

алкалоїд опійного маку, похідне ізохіноліну. Розслаблює гладенькі м'язи кровоносних судин, бронхів, кишківника. Гідрохлорид П. використовується у медицині.

рослинний протеолітичний фермент; каталізує розщеплення пептидних зв'язків у білках і пептидах, а також гідролізує аміди, етери і тіоетери. П. одержаний у кристалічному вигляді з молочного соку папаї, де міститься у великих кількостях. Молекула П. - поліпептидний ланцюг із 212 амінокислотних залишків.
Містить 4 дисульфідних мостики і каталітично важливий залишок цистеїну.

Ростовий фактор багатьох мікроорганізмів (у т.ч. кишківника тварин і людини), які синтезують із неї фолієву кислоту.

Будучи складовою частиною фолієвої кислоти, П.к. сприяє синтезу пуринів і піримідинів. Впливає на обмін деяких біогенних амінів. Етиловий (анестезин) і диетиламіноетиловий (новокаїн) етери П.к. використовуються у медицині.

гормон, що продукується паращитоподібними залозами. За хімічною природою - поліпептид із 83 амінокислотних залишків. Взаємодіючи з кальцитоніном, П. регулює рівень кальцію і фосфору у крові, тканинній рідині та кістковій тканині. Концентрація П. у крові від 0,1 до 0,5 мг/мл. органи-мішені П. - кісткова тканина і нирки, на які він діє через аденілатциклазу, підвищуючи утворення цАМФ. П. стимулює формування остеокластів, в результаті діяльності яких деполімеризуються мукополіцукриди основної речовини кістки, що призводить до декальцинації її і надходження Са²⁺ у кров. Понижуючи реабсорбцію солей фосфатної кислоти з первинної сечі, П. посилює видалення фосфору і таким чином понижує вміст його в крові. Секреція П. залежить від вмсіту Са²⁺ у крові: при зниженні його рівня утворення П. посилюється. Надлишок П. в організмі (гіперпаратиреоз) зумовлює руйнування кісткової тканини (можливі спонтанні переломи), нестача (гіпопаратиреоз) - до пониження вмісту Са²⁺ в крові, тетанії, затримки розвитку зубів.

кислі поліцукориди рослин. Основа молекул - ланцюги із 1 → 4 - зв'язаних залишківα-D-галактуронової кислоти або її метилового етеру, часто містять бокові ланцюжки, побудовані з залишків нейтральних моноцукридів (D-галактози, L-арабінози, D-ксилози, L-рамнози). П.р. схильні до утворення драглів, особливо при підкисленні, у присутності двовалентних катіонів або великих кількостей цукрози. Одержують П.р. з яблук, лимонів, цукрового буряка, кошиків соняшнику.

моноцукриди з 5 атомами Карбону в молекулі: арабіноза, рибоза, дезоксирибоза, ксилоза, рибулозата ін.

протеолітичний фермент шлункового соку хребетних. Виробляється клітинами слизової шлунка у формі неактивного попередника пепсиногену, перетворення якого у П. відбувається автокаталітично у присутності хлоридної кислоти шлункового соку, а також під впливом активного пепсину.

П. гідролізує внутрішні пептидні зв'язки у білках і пептидах з утворенням простіших пептидів і вільних амінокислот. Відкрив у 1836 р. Т. Шванк;у 1930 р. одержав Дж. Нортроп у кристалічному вигляді. Молекула П. - поліпептидний ланцюг (327 амінокислотних залишків), містить 3 дисульфідних зв'язки і залишок фосфатної кислоти. Найлегше здійснює гідроліз пептидних зв'язків між ароматичними і дикарбоновими амінокислотами. Активний у кислому середовищі (оптимум рН біля 2,0).