ТЕОРІЯ ОБРАНОГО ВИДУ СПОРТУ З ОСНОВАМИ МЕТОДИК

 – можливості людини, що забезпечують їй виконання рухових дій у мінімальний для цих умов проміжок часу. Розрізняють елементарні і комплексні форми прояву швидкісних здібностей. До елементарних відносяться: швидкість реакції, швидкість поодинокого руху, частота (темп) рухів.

 – характеризуються неграничною напругою м’язів, що проявляються з необхідною потужністю у вправах, виконуваних зі значною швидкістю, але такою, що не досягає граничної величини. Тобто в таких рухових діях, де разом із силою потрібно проявити швидкість. До цих здібностей відносять: 1) швидку силу (неграничні скорочення м’язів виконувані у вправах зі значною швидкістю); 2) вибухову силу (здатність по ходу виконання дії досягати максимальних показників сили за короткий час. Стартова сила – у початковий момент, прискорююча сила – нарощування робочого зусилля).