Лабораторне заняття 1
Тема: Організація і зміст проведення туристських подорожей
Мета: Введення нових понять, категорій.
План:
1. Комплектування туристської групи.
2. Обов’язки учасників групи.
3. Розробка маршруту.
4. Характеристику основних критеріїв спортивної класифікації походів у пішохідному туризмі:
- Тривалість походу.
- Протяжність.
- Технічна складність походу.
- Локальні перешкоди.
- Протяжні перешкоди.
- Географічний показник походу.
- Автономність маршруту.
- Коефіцієнт перепаду висот.
5. Вимоги до учасників і керівників спортивних походів.
6. Нормативи туристських походів.
Основний зміст:
Комплектування туристської групи
В числі основних заходів з комплектування туристських груп для участі в поході (подорожі) – зустрічі з колишніми туристами, перегляд відеофільмів, стендів, красиво оформлене оголошення про майбутню подорож і ряд інших агітаційно-пропагандистських заходів із залучення до туризму.
Важливо заздалегідь встановити оптимальний склад учасників походу. Досвід підказує, що найкраще, коли чисельність групи коливається в межах 10-15 чоловік (не більше 20 для одноденних подорожей). Це забезпечує маневреність, дотримання графіку руху, швидке подолання штучних перешкод. Всі, хто захотів взяти участь у поході, обов'язково проходять медичний огляд.
Комплектування групи закінчується організаційними зборами, де розподіляються обов'язки та складається список учасників за такою формою:
ð прізвище, ім'я;
ð рік народження;
ð домашня адреса;
ð туристська підготовка (перелічуються подорожі, виконані з цього виду туризму);
ð обов'язки в групі;
ð віза лікаря.
Список підписується керівником подорожі та затверджується одним з організаторів походу.
Учасники подорожі розподіляють між собою обов'язки з урахуванням бажання і здібностей кожного.
Обов’язки учасників групи
Командир групи - найбільш досвідчений, вольовий, авторитетний її член. Він перший помічник керівника, готує разом із ним всю подорож і контролює основні моменти похідного життя.
Відповідальний за розробку маршруту разом із керівником добирає картосхеми маршруту, допомагає керівнику в підготовці документів, необхідних для затвердження маршруту.
Відповідальний за харчування повинен вміти готувати їжу, складати меню, робити розрахунок необхідних для походу продуктів. Він керує своєчасним придбанням продуктів, слідкує за їх збереженням, веде облік їх витрати. Спільно з командиром групи розподіляє припаси по рюкзаках туристів, і завжди повинен знати, у кого продукти знаходяться.
Відповідальний за групове спорядження. Разом з керівником складає список необхідного спорядження, одержує його під свою відповідальність, керує своєчасним ремонтом, організовує виготовлення відсутнього. Разом із командиром групи складає список всього необхідного, розподіляє його серед учасників.
Скарбник - веде облік та витрати всіх коштів, що надійшли.
Ремонтний майстер разом з керівником закуповує і зберігає ремонтний інструмент, матеріали, запасні частини і деталі. В поході слідкує за станом спорядження, взуття, керує всіма ремонтними роботами.
Санітар відповідає за формуванням аптечки і допомагає учасникам похода при захворюванні.
Спортивний організатор проводить ранкову зарядку, спортивні ігри і змагання на привалах та під час днювань.
Фотограф разом з іншими учасниками складає сценарій зйомок, включаючи підготовку подорожі та тренувальні походи. Він купує фотоплівку, заряджає касети. Під час походу залучає до роботи, всі хто має фотоапарати, прагне до того, щоб були сфотографовані основні моменти виконання завдання і було розкрито роботу групи під час подорожі. Готує фотографії та відеофільм до звітної виставки.
Розробка маршруту
Важливе місце в забезпеченні успіху подорожі посідає ретельна розробка маршруту й оволодіння туристськими навичками.
Розробити маршрут - значить вивчити район подорожі, визначити екскурсійні й експедиційні об'єкти, намітити шлях руху групи скласти, його план-графік, розробити кошторис фінансового забезпечення подорожі, скласти список групового, особистого і спеціального експедиційного спорядження.
При підготовці категорійної подорожі керівник повинен користуватися даними еталонного маршруту, розробленого для походу кожної категорії складності.
Кошторис на фінансове забезпечення подорожі або походу складається після розробки маршруту і складання плану-графіка.
У видатковій частині передбачається:
1) вартість проїзду від початку походу до району подорожі та назад;
2) внутрішні транспортні витрати (проїзд на міському транспорті, автобусні переїзди на маршруті);
3) культурно-господарські витрати, придбання медикаментів похідної аптечки, покупка відсутнього групового спорядження;
4) витрати на харчування.
Перед одно-дводенними походами слід провести мінімальний контроль готовності групи до походу. Керівник повинен з'ясувати, у що одягнений учасник, як узутий, перевірити маршрутні документи й аптечки, компаси і карти, хліб і сіль, посуд і сірники, клейонки від дощу, сокирки тощо.
Переїзд до вихідного пункту маршруту. Будь який туристський похід звичайно починається з переїзду на транспорті до вихідного пункту маршруту.
Керівник походу вчасно дає завдання командиру і старшому провіднику – довідатися про розклад приміських поїздів (автобусів) і час проїзду до вихідного пункту маршруту, розрахувати час, який буде потрібен групі, щоб дістатися до вокзалу (автостанції, пристані), та визначити час збору групи на вихід.
Керівник повинен заздалегідь продумати всі дрібниці, пов'язані з цим етапом походу і знайти оптимальні рішення, найбільш короткий, з найменшою кількістю ризикованих переходів і пересадок, маршрут переїзду до вихідного пункту походу; найбільш сприятливий час виходу - раніше або пізніше часу ”пік” на транспорті та на вулицях міста. Всі члени групи повинні добре засвоїти маршрут проходження до вихідного пункту походу.
Характеристику основних критеріїв спортивної класифікації походів у пішохідному туризмі
Тривалість походу.
Тривалість походу встановлюється розрядними вимогами і розуміється як мінімальний час в днях, необхідний для проходження маршруту підготовленою групою. Тривалість походу може бути збільшена при збільшенні протяжності маршруту, кількості та складності природних перешкод, а також за рахунок днів на розвідки і запасного часу на випадок негоди.
При цьому кількість днювань (дні відпочинку, в тому числі і активного, пов'язаного з розвідкою маршруту, виконанням завдань по суспільно корисній роботі і т. п. ), обумовлюється: кількість днювань має укладатися в межі 20 % від загальної тривалості походу.
Протяжність.
Протяжність походу , встановлена для кожної категорії складності, розуміється як найменша допустима довжина залікового маршруту. Лише у виняткових випадках ( мабуть, тільки у водних і рідше в гірських походах) , при великій технічній складності маршруту протяжність може бути зменшена, але не більше ніж на 25 %. До спелеопоход вимоги по протяжності не відносяться.
Основна частина маршруту повинна бути лінійною або кільцевою (одне кільце) протяжністю не менше 75 % від встановленої для даної категорії складності походу і містити найбільш складні перешкоди маршруту (для гірських походів - не менше двох найбільш складних перевалів) .
Радіальним виходом вважається ділянка маршруту з поверненням в початкову точку. Відстані і природні перешкоди, пройдені в кільцевих радіальних виходах (з поверненням по іншому шляху ), зараховуються повністю, а пройдені в лінійних радіальних виходах (з поверненням по тому ж шляху) зараховуються в одному напрямку .
Технічна складність походу.
Технічна складність маршруту визначається кількістю і категорією труднощі , включених до нього класифікованих ділянок (вони , як і маршрути в цілому , діляться на 6 категорій складності ) . Маршрут походу певної категорії складності обов'язково включає мінімум два класифікованих ділянки аналогічної категорії труднощі , а так же набір класифікованих ділянок меншої категорії труднощі. Визначення категорії труднощі класифікованих ділянок маршруту відбувається експертними методами. Найбільш високий рівень формалізації при оцінці категорії складності КУ на маршрутах гірничо- пішохідних та лижних походів у горах . На підставі відомих характеристик схилів (висоти , крутизни , характеру покриття , наявності зачіпок для лазіння , полиць для організації страхувальних станцій і т.д.) все перевали у високогір'ї і середньогір'ї розділені на шість напівкатегорій труднощі - від 1А до 3Б . Тоді ділянка маршруту , що включає перевал 1А можна , в першому наближенні , віднести до класифікованому ділянці 1 -й к.т. , а ділянка , що включає перевал 3Б - до класифікованому ділянці 6 - ї категорії складності .
Локальні перешкоди.
Локальні перешкоди (ЛП ) - це переправи, болота, бездоріжжя , мають чіткі межі і невелику протяжність (до 3 км), що характеризуються відсутністю дороги і стежки.
Протяжні перешкоди.
Протяжні перешкоди (ПП) є характеризуються значною (багатокілометрової, від 5 до 80 км) протяжністю і відносно рівномірним розподілом витрат енергії на їх подолання.
Географічний показник походу.
Географічний показник або сезонно-географічний показник виводиться, як реальна, обґрунтована величина, що залежить від конкретних умов проведення походу.
Автономність маршруту.
Під «автономністю» походу варто розуміти ступінь об'єктивної ізоляції групи від «людського співтовариства» (вимірюється щільністю населених пунктів у районі походу, кількістю населених пунктів, що лежать на маршруті, щільністю пасажирських шляхів сполучення в районі походу).
Коефіцієнт перепаду висот.
Визначається за формулою, К = 1 + ΩH/12, де ΩН - сумарний перепад висот в км, включаючи підйоми і спуски на активній частині маршруту.
Вимоги до учасників і керівників спортивних походів.
Вимоги до учасників і керівників спортивних походів
|
Категорія складності спортивного походу
|
Досвід участі та керівництва у походах з даного виду туризму (к.с.) |
Мінімальний вік (за роком народження), (років) |
Мінімальний склад групи (в дужках для автомото і велопоходів) |
Мінімальна кількість засобів пересування |
||||
|
Учас- ник |
Керівник |
Учасник |
Керів-ник |
|
Авто-мобілів |
Мото- циклів |
||
|
Учас-ник |
Керів-ник |
|||||||
|
I |
- |
I |
- |
13 |
18 |
4 (2) |
1 |
1 |
|
II |
I |
II |
I |
14 |
18 |
4 (2) |
1 |
1 |
|
III |
II |
III |
II |
15 |
18 |
4 (2) |
1 |
1 |
|
IV |
III |
IV |
III |
16 |
19 |
4 (2) |
2 |
2 |
|
V |
IV |
V |
IV |
17 |
19 |
6 (4) |
2 |
3 |
|
VI |
V |
VI* |
V |
18 |
20 |
6 (-) |
- |
- |
*)Допускається заміна участі у поході VI к.с. керівництвом двома походами V к.с.
Вимоги до учасників і керівників туристських спортивних походів
|
Ступені складності (ст.ск.), категорії складності (к.с.) походів |
Потрібний туристський досвід участі та керівництва в походах з даного виду туризму |
||
|
|
Керівник |
||
|
Учасник |
участь
|
керівництво |
|
|
1 ст.с. |
1-денний похід |
2 ст.с. |
1-денний похід |
|
2 ст.с. |
1 ст.с. |
3 ст.с. |
1 ст.с. |
|
3 ст.с. |
2 ст.с. |
І к.с. |
2 ст.с. |
|
І к.с. |
3 ст.с. |
І к.с. |
3 ст.с. |
|
ІІ к.с. |
І к.с. |
ІІ к.с. |
І к.с. |
|
ІІІ к.с. |
ІІ к.с. |
ІІІ к.с. |
ІІ к.с. |
|
IV к.с. |
ІІІ к.с. |
IV к.с. |
ІІІ к.с. |
|
V к.с. |
IV к.с. |
V к.с. |
IV к.с. |
|
VI к.с. |
V к.с. |
VI к.с. |
V к.с. |
Нормативи туристських походів.
Нормативи туристських походів
|
Вид туризму і характеристика походів |
Категорії складності |
Ступені складності |
|||||||
|
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
1 |
2 |
3 |
|
|
Тривалість походів у днях (не менше) |
6 |
8 |
10 |
13 |
16 |
20 |
3-4 |
4-6 |
6-8 |
|
Протяжність походів в км. (не менше): пішохідних |
130 |
160 |
190 |
220 |
250 |
300 |
30 |
50 |
75 |
|
Лижних |
130 |
160 |
200 |
250 |
300 |
300 |
30 |
50 |
75 |
|
Гірських |
100 |
120 |
140 |
150 |
160 |
160 |
25 |
50 |
60 |
|
Водних (гребних судах і плотах) |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
190 |
25 |
40 |
60 |
|
Велосипедних |
250 |
450 |
650 |
800 |
1000 |
- |
50 |
80 |
120 |
|
На мотоциклах |
1000 |
1500 |
2000 |
2500 |
3000 |
- |
- |
- |
- |
|
на автомобілях |
1500 |
2000 |
2500 |
3000 |
3500 |
- |
- |
- |
- |
|
Вітрильних |
150 |
200 |
300 |
400 |
|
|
|
|
|
|
Спелеотуризм (кількість печер) |
5 |
4-5 |
1-2 |
1-2 |
1-2 |
- |
3-4 |
2-3 |
1 |
Рекомендована література:
основна
1. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму: навчальний посібник для закладів освіти / В.Д. Дехтяр. – К.: Науковий світ, 2003. – 203 с.
2. Матвієнко А.С. Спортивний туризм: інформаційно-методичний збірник / А.С. Матвієнко, Ю.В. Штангей. – К.: Собор, 2002. – 67 с.
3. Булашев А.Я. Спортивный туризм: учебник / А.Я. Булашев. – Харьков: ХГАФК, 2004. – 388 с.
додаткова
1. Сенин В.С. Введение в туризм / В.С. Сенин. – М.: Профиздат, 2002. – 104 с.
Сергеев В.Н. Туризм и здоровье / В.Н. Сергеев. – М.: Профиздат, 2000. – 80 с.