Спортивно педагогічн ...

Тема 7. Перша медична допомога в туризмі.

План

1.       Особиста гігієна туристів.

2.       Попередження і перша допомога під час травм.

-       Опіки.

-       Потертості і мозолі.

-       Забиття.

-       Розтягнення зв’язок.

-       Вивихи.

-       Переломи.

-       Непритомність.

3.       Похідна аптечка.

 

1. Особиста гігієна туристів. Особиста гігієна туристів – найважливіший засіб профілактики захворювань, збереження бадьорості та гарного настрою.

У поході необхідно ретельно стежити за чистотою ніг.

На привалах слід оглядати шкіру ніг, обробляти тріщини, подряпини, потертості йодом або зеленкою, повторивши процедуру і наступного дня. Якщо дозволяють умови, на великих і малих привалах доцільно зняти черевики і вовняні шкарпетки і дати ногам відпочити, після денного переходу – вимити ноги з милом і одягти чисті шкарпетки.

Також необхідно регулярно стригти нігті на руках і ногах, на вечірніх привалах обов'язково обмиватися водою з милом і надягати чисту білизну.

На великих денних привалах треба систематично прати білизну, чистити верхній одяг, звільняючи його від пилу. Окрім цього слід стежити за цілістю взуття й устілок. Не можна сушити взуття біля багаття, оскільки шкіра втрачає гнучкість, твердне і може натирати ноги.

Догляд за шкірою обличчя, шиї і вух передбачає захист її від сонячних опіків, морозу, вітру. Влітку необхідно добирати головний убір з полями. Він забезпечить захист шкіри обличчя, шиї і вух від сонця.

Обличчя і губи можна мастити кремами типу ”Нівеч” тощо. Місця потертостей – пахові, анальні складки добре мастити дитячим кремом.

2. Попередження і перша допомога під час травм. У піших походах частіше травмуються ноги і, як правило, проявляються у вигляді потертостей, наминів шкіри стопи і пошкоджень зв'язкового апарату суглобів (гомілковостопного або, рідше, колінного).

Під час подорожей трапляються травми рук – садини, зриви шкіри, тріщини, розтягування зв'язок променевозап’ястних суглобів. Іноді потертості сідниць і спини, забиття. На воді можна потонути. Нерідкими є випадки опіків полум'ям біля багаття і гарячою їжею.

У велосипедистів можливі потертості внутрішніх поверхонь стегон і долонь рук, розтягування зв'язкового апарату нижніх кінцівок, засмічення очей смітинками, дрібними комахами. Під час падіння не виключені великі садни, удари, а іноді – переломи (зазвичай ключиць), струс мозку і забиття, рвані рани.

Коротко про можливі травми в умовах туристських подорожей.

Опіки. При опіках першого ступеня спостерігається свербіння, почервоніння і припухання шкіри. Утворення пухирів з серозною рідиною – ознака опіку другого ступеня. При опіках третього ступеня відбувається омертвляння (обвуглювання) шкірних ділянок і більш глибоких тканин із подальшим утворенням язв.

При опіках першого і другого ступеня на обпалене місце накладають примочки або мастять його міцним розчином марганцевокислого калію. Надалі слід накласти пов'язку з синтоміциновою емульсією або пеніциліновою маззю.

Потертості і мозолі. Щоб уникнути потертостей і мозолів, необхідно в похід надягати розношене взуття, без вузлів, латок і грубого штопання.

Якщо мозоль вже утворилася, її краще не розкривати, оскільки в похідних умовах важче забезпечити необхідні умови, що запобігають попаданню інфекції. Якщо ж мозоль розкривається, то перед розкриттям пухиря необхідно шкіру і ножиці обробити спиртом, одеколоном або йодом.

Забиття. Ознаки: хворобливість рухів забитої частини, набряк (припухлість) і видимий крововилив – синяк.

При ударі потрібно зменшити крововилив, тому травмовану частину тіла потрібно підняти вище і покласти на неї змочений холодною водою рушник.

Розтягування зв'язок. Частіше за все пошкоджується гомілковостопний суглоб (підвертається стопа). Ознаки розтягування: різкий біль, особливо в перший момент, припухлість, що швидко збільшується, синець, обмеження і хворобливість рухів у суглобі.

Перша допомога: повний спокій, підняте положення потерпілої кінцівки, холодні примочки або лід.

Вивихи. Частіше бувають вивихи суглобів  плеча, стегна, стопи і колінного суглоба. Це трапляється при падінні, а також через різкі рухи. Відчувається сильний біль.

Перша допомога: нерухоме закріплення кінцівки в положенні вивиху і швидка доставка потерпілого до лікаря, оскільки тільки фахівець може правильно вправити вивих.

Переломи. Бувають закриті і відкриті. Симптоми закритих переломів: різкий біль, великий синець, припухлість, неможливість рухів зламаною кінцівкою, деформація кістки, часом незвичайна форма на місці перелому.

За відсутності спеціальних шин, можна використовувати підручні матеріали (дошки, льодоруби, лижі, гілки дерев). При цьому на тіло під шину необхідно підкласти достатню кількість вати, марлі або білизни, щоб між шиною і тілом не було пустих місць. При відкритому переломі перед накладенням шини краї рани необхідне обробити йодом і злегка забинтувати. Якщо з рани стирчать уламки дерева, то виймати їх не слід, оскільки може відкритися сильна кровотеча. Не виключена можливість, що такий уламок встромився в крупну кровоносну судину. Шини щільно прибинтовують. При цьому бинтують від пальців, інакше може відбутися набряк. Довжина шини повинна бути такою, щоб вона захопила не менше, ніж два суглоби – один нижче за місце перелому, інший – вище нього.

Непритомність (тимчасова втрата свідомості). Обличчя стає блідим, на лобі виступає піт, пульс слабкий, дихання поверхневе.

Перша допомога: розстібнути комір сорочки, ослабити ремінь на поясі, зробити можливим доступ свіжого повітря. Потім покласти потерпілого так, щоб ноги були вище за голову, дати йому понюхати нашатирний спирт (на ватці). За відсутності дихання – зробити штучне, дати серцевий засіб, кофеїн.

При укусах бджіл слід вийняти жало з ранки, змочити ранку нашатирним спиртом. Можна зробити компрес з трипроцентною борною кислотою.

Потрібно пам'ятати, що серед диких звірів поширений сказ, і тому при будь-яких укусах диких звірів і собак потерпілих якнайскоріше треба відправити до лікарні.

При укусі змії слід поспішати видавити з ранки отруту або поставити на вражене місце кровевідсмоктувальну банку, заспокоїти хворого, покласти його, щоб він не рухався, і відправити до лікарні.

Припікати місце укусу, вводити туди марганцевий розчин, а тим більше вирізувати місце укусу, накладати джгут забороняється.

Щоб уникнути небезпеки укусу змії, в походах не можна ходити босоніж (навіть на днюванні). Слід проявляти велику обережність на стежках, не обмацувати руками траву, не лазити руками в нори, не розривати їх, не чіпати повзучу або відпочиваючу змію. Треба пам'ятати: змії першими не нападають!

У тих походах, де маршрут проходить по високій траві, крізь чагарники, краще за все ходити в штормових брюках.

Надаючи допомогу потерпілому, його доводиться спускати вниз, транспортувати і доставляти до лікаря. Рятувальні роботи вимагають уміння користуватися підручними засобами.

3. Похідна аптечка.

Принципи формування. У туристських подорожах, всіляких експедиціях, на альпіністських зборах, тобто, там, де діють автономні групи людей, можливі ситуації, в яких учасники такої автономної групи повинні надавати медичну допомогу своїм товаришам. Такі випадки, на жаль, не рідкісні, причому діапазон можливих неприємностей великий - від харчового отруєння до травми. Добре, якщо в групі є лікар або досвідчена медсестра, здатні надати потерпілому кваліфіковану допомогу. Але, як правило, розраховувати доводиться лише на власні сили. І в такій ситуації грамотно зібрана аптечка надасть неоціненну допомогу.

Непідготовленій людині дуже складно розібратися в тому різноманітті ліків, яке сьогодні посилено рекламується, продається в аптеках і указується в численних довідниках. У всякому разі, при підборі ліків для вашої аптечки потрібно враховувати такі фактори: ліки повинні ставитися до так званих "швидкопомічними" препаратам, тобто, вони повинні бути розраховані на лікування гострих захворювань і пошкоджень. Немаловажна їх доступність (наявність в аптеках, можливість закупівлі без рецепту). Перевагу треба віддавати тим лікам, з якими ви так чи інакше вже мали справу. На жаль, реклама не завжди точно інформує нас про властивості препарату, перебільшуючи очікуваний ефект і умовчуючи про побічні дії і протипоказання. Треба пам'ятати про те, що в деяких випадках неправильно призначені ліки може заподіяти більшу шкоду, ніж власне хвороба.

Зрозуміло, конкретний набір ліків в аптечці залежить від тривалості маршруту, району подорожі, пори року, і ряду інших факторів.

У тому випадку, якщо в групі є медик, який вміє виконувати внутрішньом'язові та підшкірні ін'єкції, до складу аптечки має сенс включити препарати у вигляді розчинів для ін'єкцій. Треба пам'ятати, що при ін'єкційному введенні ліків його дія наступає швидше і може виявлятися сильніше, ніж у випадку прийому таблеток.

У складному і далекій подорожі у кожного учасника повинна бути особиста аптечка, в яку входять найпростіші засоби для надання першої допомоги.

Розрахунок кількості медикаментів. Можна рекомендувати наступний принцип: як правило, ліки, призначені для лікування постраждалих, стан яких передбачає транспортування, беруться з розрахунку двох потерпілих і транспортуванні їх з найбільш віддаленого ділянки маршруту.

Необхідно враховувати можливість поширеною кишкової інфекції, яка часто виникає під час дороги до початку маршруту (потяги, привокзальні буфети та ін.) Особливо несприятлива епідеміологічна обстановка в південних районах (Кавказ, Середня Азія). У зв'язку з цим кількість препаратів з розділу "Ліки, що застосовуються при хворобах шлунку і кишечника" беруться в збільшеній кількості.

При використанні препаратів на маршруті при першій можливості необхідно заповнити їх запас. У разі відсутності в аптеці потрібних вам медикаментів заміните їх аналогічними, проконсультувавшись з фармацевтом аптеки.

Упаковка аптечки. Розглянемо вимоги, що пред'являються до упаковки аптечки в цілому і окремих медикаментів усередині неї.

• жорсткість. Аптечка повинна мати упаковку, що зберігає форму і оберігає вміст від деформації при перенесенні в рюкзаку і поза ним. У цьому сенсі, мабуть, найбільш зручні пластикові ящики для інструментів, що продаються в господарських магазинах. Вони багато в чому схожі на професійні укладання, використовувані бригадами "Швидкої допомоги" і рятувальними формуваннями. При виборі конкретного типу укладання треба звернути увагу на надійність замків і з'єднання ящика з кришкою.

• герметизація. Навіть при попаданні у воду аптечка повинна зберігати герметичність. Багато медикаментів приходять в непридатність при зіткненні з водою.

• амортизація ударів. Рекомендується зробити амортизуючі прокладки всередині упаковки всієї аптечки і окремих блоків ліків. Спосіб перевірки простий - в аптечці, скинутої в рюкзаку на тверду поверхню з висоти декількох метрів, нічого не повинно розбитися

• написи на ліках. Для зручності використання ліків всі написи на них у разі ізоляції скла, використанні саморобних упаковок повинні бути відновлені. Повинні бути вказані назва ліків, концентрація (якщо це необхідно), термін придатності. Наприклад: "пероксид водню 3%, годна до Х.99."

• список з рекомендаціями. Усередині аптечки на той випадок, якщо їй буде користуватися людина, що не володіє достатніми знаннями, повинен бути вкладений список медикаментів з показаннями до застосування, дозуванням і протипоказаннями.

• полегшення ваги. Віддавайте перевагу легким упаковок ліків. Найважча і незручна упаковка - скло. Намагайтеся звести його кількість до мінімуму.

• ізоляція скла. Якщо в аптечці все ж таки присутні ліки в скляній упаковці, їх потрібно обклеїти лейкопластиром (це не відноситься лише до ампулам). Це створює деяку амортизацію, а якщо вже скло розіб'ється, то осколки переважно залишаться на пластирі.

• зручність перенесення поза рюкзака. У ряді ситуацій може знадобитися перенесення аптечки окремо від рюкзака. На цей випадок вона повинна бути оснащена лямкою або ручками для транспортування. Найкраще упаковувати її в невеликий рюкзачок.

• яскрава маркіровка упаковки. За зовнішнім виглядом аптечка повинна легко відрізнятися, скажімо, від ремнабор. Традиційне позначення - червоний хрест на упаковці (на верхній її стороні).

Для зручності використання і перенесення аптечки пропонується "блокова" її укладання. Усі наявні медикаменти діляться на 2 частини: аптечка екстреної допомоги і все інше. До першої групи належать ті ліки, які застосовуються в невідкладних ситуаціях, що вимагають негайного реагування. Ця частина аптечки зберігається в досяжному місці і в аварійній ситуації повинна витягуватися в лічені секунди. Передбачається, що склад її розумно мінімальний. Поширена помилка - приміщення сюди всій ампульні аптечки, повністю всієї перев'язки і т.д. В даному випадку резонно буде обмежитися випадками екстреної зупинки кровотечі, початку лікування серцевого нападу, непритомності. Зрозуміло, у відповідності з поглядами кожного конкретного медика ці положення можуть корегуватися.

В основній аптечці доцільно об'єднати в блоки ліків однієї групи, що значно полегшить їх пошук. У цьому сенсі згадувані раніше ящики для інструментів зручні тим, що розбиті на секції, по яких зручно розкласти медикаменти.

У всіх випадках забороняється використовувати медикаменти з вичерпаним терміном придатності, з нечитабельним написами на упаковці або взагалі без упаковки!

Індивідуальна аптечка

 

Також в індивідуальну аптечку можуть входити ліки, які з тих чи інших причин приймаються людиною під час подорожі. Про прийом цих ліків необхідно поставити до відома керівника групи.

Аптечка екстреної допомоги. Список аптечки з примірним розрахунком кількості, для групи в 15 учасників на 2 тижні походу, а також для одно-дводенного походу по Підмосков'ю в теплу пору року. У графі "кількість" для таблетованих медикаментів вказано кількість таблеток. У такому вигляді списку зручний для закупівлі медикаментів в аптеці, для перевірки комплектації аптечки після походу і т.д.