Практичне заняття 2. Філософія Wellness у контексті спортивно-оздоровчого туризму

Wellness і спортивно-оздоровчий туризм: взаємозв’язок. Спортивно-оздоровчий туризм — це форма туризму, що поєднує активний відпочинок, фізичні вправи та оздоровчі практики з метою покращення здоров’я і якості життя68. Wellness-філософія органічно інтегрується у цей напрямок, оскільки:

ü Забезпечує всебічне відновлення організму через фізичну активність і релаксацію;

ü Сприяє досягненню емоційної рівноваги в умовах сучасного урбанізованого життя;

ü Включає інноваційні методики оздоровлення: фітнес-програми, йогу, масажі, дієти, психологічну підтримку.

Розглянем фітнес-туризм як різновид спортивно-оздоровчого сервісу. Оздоровчий туризм є найбільш масовим і популярним напрямом медичного туризму, який існує з античних часів. Ще стародавні греки, з метою відновлення здоров’я, відвідували храм бога Асклепія в Епідаврі – там були готелі, лазні, палестри (школи гімнастики). Рештки споруд для лікування мінеральними во- дами часів Римської імперії збереглися у районах багатьох відомих європейських курортів. Курортологія як основа оздоровчого туризму почала активно розвиватися у Європі, починаючи із ХVІІ ст. У ХХ ст. у світі виникла ціла курортна індустрія, яка охоплює практично всі країни й континенти. На базі традиційних кліматичних і бальнеологічних курортів з’явилися нові форми оздоровлення – SPА,wellness, fitness. До переліку послуг, які надають сучасні курортносанаторні заклади, часто включають check-up-програми.

Ринкові дослідження та статистичні спостереження попиту щодо споживання spa- і wellness-послуг регулярно проводять міжнародні та національні галузеві асоціації International Spa Association (ISPA), Global Wellness Institute (GWI), International Wellness Institute (IWI) [2-4; 6]. У своєму звіті 2017 р. «Global Spa Summit» зазначає, що у 30 найрозвинутіших країнах світу налічують близько 300 млн осіб - активних споживачів spa- та wellness-послуг, а Міжнародна spa асоціація (International Spa Association, ISPA) опублікувала результати оцінки потенційних рекреантів «Global Consumer Study», що проживають в 11 країнах світу (табл. 1).

За даними European Spa Association (ESPA), близько 20 млн. європейців відвідують курорти принаймні один раз на рік. Домінуючим ринком для більшості spa- та wellness-дестинацій у світі є їх внутрішній ринок (до 90%). Міжнародні подорожі здійснюють переважно до сусідніх країн, а у випадку лікування захворювань - до дестинацій, що спеціалізуються на лікуванні цих захворювань [2-4].

 

Таблиця 1. Світові споживачі spa- та wellness-послуг, 2018 р.

Країна

Частка активних споживачів серед загальної чисельності населення, %

Число активних споживачів, млн.

Австралія

22

4,7

Австрія

43

3,6

Канада

24

7,9

Франція

11

6,8

Німеччина

33

25,6

Італія

39

23,5

Японія

19

24,8

Сінгапур

68

3,5

Іспанія

37

17,9

Велика Британія

27

16,3

Сполучені Штати Америки

25

70,5

 

Експерти стверджують, що основні відмінності у тенденціях виїзного spa- та wellness-туризму в різних країнах залежать від того, наскільки розвинута spa- та wellness-культура на цих ринках. Поряд зі змінами у стилях життя та зростаючою турботою про власне здоров’я, найбільш схильними в Європі оцінити переваги spa- та wellness-оздоровлення є мешканці Австрії, Італії, Іспанії та Німеччини. Проте ще виразнішими подібні тенденції є на азіатському континенті, зокрема в Сінгапурі. Щодо тенденцій розвитку spa- і wellness-туризму в країнах соціалістичного табору (Угорщина, ЧехіяПольщаРумуніяБолгаріяСловаччинаСловеніяЧорногоріяХорватіякраїни Балтії), то лікувальний туризм тут набув оздоровчого забарвлення (основні доходи традиційні spa- та wellness-заклади отримують від туристів, які піклуються про покращення свого вигляду, відпочинок, попередження захворювань). Дослідження в Великій Британії виявили швидке зростання ринку spa- та wellness-послуг. У США впродовж 2017 р. було 70 млн. відвідувань spa- та wellness-закладів, 21% населення віддають перевагу spa- та wellness-закладам у середньому 2 рази на рік [2-4; 6; 7].

Основними мотивами spa- та wellness-туристів є зняття стресу. Цікавим є факт, що фізична форма, втрата надмірної маси тіла, здорове харчування та зовнішній вигляд не завжди слугують важливими мотивами для відвідування spa- та wellness-закладів, натомість найпоширенішими є відчуття стресу, бажання «побалувати себе», почуватися краще, відпочити та розслабитися. У Канаді та США spa- та wellness-послуги сприймають як винагороду, позбавлення від стресу, бажання розслабитися, заспокоїтися та освіжитися [2; 3]. Основними мотиваційними чинниками приїзду до азіатсько-тихоокеанських spa- та wellness-закладів є релаксація та відпочинок, «чинник втікача від повсякдення», задоволення від відпочинку, прагнення здоров’я та краси, бажання провести час з друзями та родиною на курорті. На запитання про мотиви відпочинку на 10-річну перспективу респонденти опитування «Reisetrends 2019», що проводилося Expedia de Zukunftsstudie, припускали, що в 2019 р. найвагомішими причинами для відпочинку стануть самопочуття та догляд за тілом. Проте особи, молодші 29 років, зазначили, що ними через 10 років рухатиме бажання пригод [2; 3; 5; 6].

Spa- та wellness-туризм - це своєрідна система оздоровлення, що дозволяє досягти емоційної і фізичної рівноваги в умовах сучасного урбанізо-ваного життя [1, 3, 6]. Лікувально-оздоровчі методики традиційно поділяють на основні:

ü кліматотерапія (лікування за допомогою сприятливого клімату);

ü бальнеотерапія (мінеральними водами);

ü аеротерапія (морським чи гірським повітрям, повітряних ванн),

ü пелоїдотерапія/фаготерапія (грязями),

ü та додаткові:

ü таласотерапія (морською водою);

ü галотерапія (солями);

ü спелеотерапія (мікро кліматом печер);

ü стоунтерапія (масаж камінням);

ü озонотерапія (медичним озоном);

ü апітерапія (використання бджолиних продуктів: меду, перги, воску, прополісу, маточного молочка);

ü фітотерапія (фітованнами, мікрокліматом фітоценозів, тобто сукупністю певного набору рослин);

ü ароматерапія (ефірними оліями, фітонцидами рослин);

ü рефлексотерапія (впливом на активні точки тіла);

ü мануальна терапія (масажем);

ü кінезіо-терапія (фізичними вправами і рухами);

ü кріотерапія (холодом);

ü магнітотерапія (магнітним полем);

ü електротерапія (струмом електричного поля);

ü енотерапія (вином);

ü світлотерапія/хромотерапія (світловим випромінюванням);

ü кольоротерапія (впливом кольорів);

ü музикотерапія (звуками музики) [1; 2-5].

Детермінантами розвитку медичного і лікувально-оздоровчого туризму для країн, які приймають туристів, виступають:

Ø створення загальносвітового інформаційного простору (мережа «Інтернет») і принципово нових засобів зв’язку;

Ø розповсюдження швидкісних видів транспорту;

Ø виникнення міжнародного ринку туристичних послуг;

Ø відмінна інфраструктура туризму;

Ø розповсюдження англійської мови як мови міжнародного спілкування;

Ø підвищення життєвого рівня в розвинених країнах та країнах, що розвиваються;

Ø приватні та державні інвестиції в інфраструктуру системи охорони здоров’я;

Ø міжнародна сертифікація та акредитація медичних послуг;

Ø наявність міжнародного пацієнта;

Ø менша вартість або краща якість медичних процедур;

Ø добра репутація клінічного досвіду;

Ø успішне впровадження найкращих практик та новітніх медичних технологій;

Ø високоосвічений медичний персонал;

Ø страхові поліси транскордонного характеру;

Ø досконала юридична база;

політична та соціальна стабільність країн.

Wellness-туризм як інноваційна форма оздоровчого туризму. Кількість подорожей з лікувально-оздоровчими цілями, незважаючи на несприятливу епідеміологічну, політичну, економічну ситуацію в світі, зростає і, як прогнозують туризмологи, ця тенденція буде лише посилюватися. Процеси урбанізації, глобалізації, старіння населення планети, збільшення психоемоційного тиску на людину і т. ін. є об’єктивними і незворотними. Бути здоровим – це не лише модно, але й вигідно, як для працівника і працедавця, так і для держави. Це вигідно і для фахівців туристичного бізнесу, тому що цей вид подорожей є найбільш прибутковим.

Аналіз наукових доробок вітчизняних та зарубіжних учених показав, що термінологічний апарат лікувально-оздоровчого туризму перебуває на стадії узгодження. Що ще більше ускладнює і так непросту статистику в сфері туризму. До цього додається неприємний факт випередження теорії практикою.

Серед феноменів останнього часу, який вимагає ґрунтовного дослідження, є wellness-туризм. Поняття «Wellness» (від англ. be well – гарне самопочуття) ввів у 1959 р. американський лікар Holbert Dunn для характеристики здорового способу життя. Точний еквівалент терміну «wellness» в українській мові відсутній, тому використовується запозичений, у тому числі через написання кирилицею – велнес.

Велнес, як філософія життя, вимагає від людини одинаковою мірою дбати за всі сфери свого буття – духовну, соціальну та фізичну. Тільки за цих умов людина може бути успішною та енергійною незалежно від віку. Основні принципи філософії велнес: рух, помірні фізичні навантаження, розумова активність, розслаблення та гармонія, краса та догляд за тілом, збалансоване харчування знайшли своє втілення у wellness-турах. Відповідно до цих принципів розроблено методики оздоровлення, які складаються з дієтології, реабілітаційних програм, психологічного оздоровлення, функціональних тренінгів, СПА-процедур і т. д., що складають основу програми перебування туристів.

Науковці відзначають, що популярність велнеса в значній мірі пояснюється тим, що він органічно поєднує духовні практики Сходу й високі сучасні технології, традиційні методики оздоровлення й новітні розробки в дієтології та косметології, методи традиційної й альтернативної медицини, останні досягнення фізіології й біомеханіки та індивідуальний підхід до кожного.

Wellness-туризм – це подорожі, програми яких передбачають наявність рекреаційних медичних, фізичних, психологічних, культурних і соціальних заходів, спрямованих на всебічне відновлення людини [1, с. 50].

Складовими програми обслуговування у Wellness-туризмі є:

– фізичне оздоровлення – забезпечення достатньої м’язової активності, що сприяє профілактиці захворювань, підвищенню імунітету й загального тонусу організму;

– духовне оздоровлення – забезпечення позитивних емоційних переживань від збільшення обсягу знань, розширення кругозору й діапазону соціокультурних знань;

– соціальне оздоровлення – забезпечення відчуття цілісності свого внутрішнього світу, повноти власного буття [2].

У wellness-турах відбувається поєднання помірної фізичної активності, розслаблюючих процедур, здорового харчування, що разом забезпечує відновлення душевної рівноваги і гармонізує стан людини.

Порівнюючи відносно нові у вітчизняній туризмології напрямки SPA-туризм та wellness-туризм, відзначаємо, що поняття «SPA-туризм» охоплює як оздоровчий (wellness), так і лікувально-оздоровчий (санаторно-курортний) туризм. Це пояснює практику застосування терміну «spa» як по відношенню до інноваційної «spa&wellness» концепції, так і до концепції традиційного санаторно-курортного туризму. Тому поняття SPA-туризм та wellness-туризм не синонімічні.

Що стосується співвідношення понять оздоровчого та велнес-туризму ми схильні розглядати останній як оновлену версію першого.

Отже, оздоровчий туризм – це подорожі людей з метою поліпшення тонусу організму та відновлення душевного комфорту. У велнес-турах це відбувається за рахунок високоякісних оздоровчих заходів (релакс, масажі, дієта, дозоване фізичне навантаження та ін.)


Ultime modifiche: venerdì, 23 maggio 2025, 14:37