Лекція 1
ВСТУП
Аквааеробіка чи як прийнято називати аквафітнес на сьогоднішній день є тим напрямом фізкультурно-оздоровчої роботи, що дуже стрімко розвивається на ринку фітнес-послуг. В даний час організовується велика кількість семінарів, майстер-класів, конвенцій і конференцій, постійно зростає кількість наукових досліджень в області аквафітнесу. Безперервно вдосконалюються форми і методи проведення занять, розширюється і систематизується база вправ з аквафітнесу. Аквафітнес, як система фізичних вправ вибіркової спрямованості в умовах водного середовища, що виконує завдяки своїм природним властивостям роль природного багатофункціонального тренажера, включає в себе організовані і самостійні заняття з використанням спеціальних засобів, які передбачають вирішення оздоровчих, виховних та освітніх завдань. Поняття аквафітнес на сьогоднішній день часто вживається як синонім слову аквааеробіка, і так само об'єднує різні напрямки оздоровчих програм занять у воді. Аквафітнес представлений широким спектром адаптованих вправ до водного середовища, ефективність яких зростає за рахунок впливу специфічних умов проведення занять, таких як дизайн басейну, фізичні, естетичні властивості води, презентабельність інструктора, спеціальне обладнання, вдало підібраний музичний супровід. Характерним для аквафітнесу є використання різноманітних вправ, що виконуються в аеробному режимі під музичний супровід, в умовах басейнів різної глибини. Різноманітність занять досягається шляхом використання спеціального обладнання для аквафітнесу, застосування різноманітних методів і методичних прийомів проведення занять. 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА При проведенні занять з аквафітнесу слід враховувати вплив фізичних властивостей води, які не тільки ускладнюють рухи тіла, тих хто займається, але і створюють додаткову опору для виконання різних рухових дій. Щільність – фізична властивість води, що характеризується кількістю маси речовини, що припадає на одиницю об'єму. Щільність води впливає на плавучість, а відповідно, на виконання вправ у воді. Щільність води в 800 разів більша за щільність повітря, що є основною причиною високого опору рухів людини, яка виконує вправи у воді. Щільність тіла людини в порівнянні зі щільністю води значно відрізняється, це створює умови для можливості триматися на її поверхні. У процесі дихання щільність так само, як і питома вага тіла змінюється. При вдиху – зменшується, при видиху – збільшується. Відповідно при вдиху легше триматися на поверхні води, при видиху легше занурюватися. Плавучість тіла людини залежить від її питомої ваги і питомої ваги води. Чим менша питома вага тіла, тим вище плавучість. Питома вага м'язової тканини становить 1,04-1,05г/см3, жирової тканини – 0,92-0,94г/см3, кісткової тканини 1,7-1,9г/см3 . Велика питома вага тіла пояснюється важкою кістковою 5 тканиною, великий м'язовою масою і малим вмістом жирової тканини. У жінок питома вага тіла менше, ніж у чоловіків, у дітей менше, ніж у дорослих. В'язкість – властивість рідини чинити опір при переміщенні однієї частинки рідини щодо іншої. В'язкість рідини залежить від температури. З підвищенням температури в'язкість зменшується. Зміна в'язкості впливає на відчуття тіла людини, яка виконує вправи у воді, виникає «Почуття води». Спортсмени високої кваліфікації, наприклад, відчувають зміни в'язкості в басейні навіть при незначних коливаннях. Плинність – зворотна величина в'язкості. Найбільш характерною властивістю рідини, що відрізняє її від твердих тіл, є низька в'язкість, висока плинність. Завдяки плинності рідина приймає форму судини, в яку налита. На молекулярному рівні висока плинність означає відносно велику свободу частинок рідини.