Хвороби мисливських тварин

Тема: Паразитологічне дослідження риб

Мета: Вивчити й освоїти метод повного паразитологічного обстеження хребетних на прикладі риб.

Обладнання: мікроскоп, освітлювач (лампа), фазовий контраст, імерсійна олія, ксилол, вата, піпетки, препарувальні голки, предметні та покривні скельця, скальпель, свіжа або морожена риба.

Хід роботи

Завдання°1. Провести повне паразитологічне обстеження риби і збір паразитів.

Методика паразитологічного дослідження риб

1. При дослідженні використовують живу або свіжу рибу з чистими зябрами. Знерухоміють живу рибу, перерізавши ножицями з спинної сторони хребет.

2. Переглядають покриви риби, зіскрібають слизь з різних місць поверхні тіла і досліджують її під бінокуляром.

3. Вимірюють і зважують рибу та беруть пробу луски (отолітів, жучків, зяброву кришку або колючку плавців) для визначення віку.

4. Відрізають плавці, виконують зіскрібок скальпелем (піпеткою або голкою) з носових ямок, рота, каналу бічної лінії і переглядають його під бінокуляром.

5. Відбирають кров безпосередньо із серця, зябрової артерії, надрізу при знеруховуванні, за допомогою піпетки Пастера. Краплю крові з піпетки поміщають на предметне скло, на відстань кілька міліметрів від його вузького краю. Іншим склом роблять тонкий мазок, що потім висушують і фіксують у метанолі.

6. Відрізати зябра так, щоб вони не були залиті кров’ю. Для цього необхідно відрізати голову за зябровими кришками або з сторони спини ножицями, тримаючи рибу хвостом донизу, почекати, щоб кров стекла і тільки після цього вирізати ножицями зяброві дуги. Краще класти зябра в чашку Петрі і тримати змоченими водою. Зяброві дуги спочатку почергово переглядають на препарувальному склі під бінокуляром, перебираючи пелюстки голками, збираючи і підраховуючи паразитів. Потім зскрібають скальпелем слиз і м’які частини зябрових пелюстків, виділяють усіх раніше не виявлених паразитів.

7. Після ретельного зовнішнього огляду і збору ектопаразитів починають дослідження внутрішніх органів і тканин. Тримаючи рибу черевною стороною догори в лівій руці, вводять гострий кінець ножиців у м’яку шкіру, що оточує анальний отвір, і коротким розрізом прорізаю поперек черевну стінку тіла, вперед від анального отвору. У розріз вводять тупий кінець ножиців і розрізають черевну стінку тіла вздовж середній лінії, до заднього краю ротової щілини. Потім, трохи відтягнувши стінку лівої сторони тіла, розсікають її ножицями від анального отвору в напрямку до бічної лінії, повертають ножиці й обережно ведуть розріз паралельно бічної лінії вперед до заднього кута зябрової кришки. Потім розрізають, направляючи ножиці донизу, перетинку зябрової порожнини і доходять до переднього краю черевного розрізу

Щоб дістати головний мозок потрібно гострим скальпелем зрізати в горизонтальному напрямку верхню стінку черепа між потилицею й очима, ведучи зріз по напрямку вперед. Черепна порожнина заповнена багатої жирами, пінистою, сіруватою масою, що покриває мозок. Для розкриття спинного мозку в спинномозковий канал вводять гострий кінець ножиців, якими і розрізають дуги хребців.

Очі зручніше за усе вирізати з орбіт маленькими вигнутими ножицями. Шкіру з тіла знімають у напрямку від голови до хвоста за допомогою скальпеля. Самих дрібних риб і мальків зручніше за все розтинати на склі за допомогою дрібних інструментів.

8. Звичайно приймають наступну послідовність дослідження внутрішніх органів: 1) серце, 2) сечовий міхур, 3) жовчний міхур, 4) печінка, 5) селезінка, 6) жирова тканина, 7) кишечник, 8) статеві залози, 9) плавальний міхур, 10) нирки, 11) очі, 12) головний мозок, 13) спинний мозок, 14) мускулатура, 15) кістяк.

Дослідження внутрішніх органів проводиться компресорним методом. Частина органів і тканин, а також зіскрібки зі стінок кишечнику або його вмісту невеликими частинами розміщуються між двома препарувальними скельцями і мікроскопіюють під бінокуляром при об’єктиві Х2 і окулярі Х8 або Х14.

9. З кожного досліджуваного органу також береться піпеткою рідина і розглядається під покривним склом на великому збільшенні мікроскопу, що необхідно для виявлення паразитичних найпростіших.

10. Збір паразитів з порожнин органів травлення (кишечник, шлунок, стравохід) проводять із застосуванням методу промивання, що складається в послідовному промиванні водою зчищеного вмісту кишечнику або шлунку. Потім осад береться частинами і проглядається під бінокуляром.

Методика фіксації й обробки паразитів

З моногеней і слизуватих споровиків виготовляють гліцерин-желатинові препарати, останні вивчають із застосуванням фазово-контрастного пристрою. Мікроспоридій для світлової мікроскопії фіксують на скельцях метанолом або рідиною Шаудіна і фарбують гематоксиліном по Гейденгайну, а також роблять водні препарати. З інфузорій виготовляють постійні препарати в пикраті амонію, після чого досліджують з використанням фазово-контрастного пристрою. Інфузорій ряду (Mobilia) додатково фіксують метанолом або рідиною Шаудіна з наступною імпрегнацією 2% азотнокислим сріблом по методу Клейна.

Трематод, цестод, акантоцефал і великих моногеней фіксують 70-градусним спиртом і фарбують наступними барвниками: карміном Блажина, ацетокарміном, оцтовокислим карміном.

Нематод фіксують і зберігають у 4% формаліні або 70-градусному спирті. Нематод і хоботки акантоцефал вивчають на тимчасових препаратах, прояснених молочною кислотою або гліцерином.

Паразитичних ракоподібних фіксують у 70-градусному спирті і досліджують у гліцерині без попереднього фарбування.

Завдання 2. Дати характеристику зараженості риби паразитами.

Зараженість характеризується наступними значеннями: екстенсивність інвазії (ЕІ); інтенсивність інвазії (ІІ) (min – max(x)); відносну щільність (ВЩ). При кількісному обліку паразитичних джгутиконосців і війчастих інфузорій вживають наступні позначення: «1», коли число паразитів не перевищувало 10 екз., «2», коли кількість паразитів складала 11-20 екз. в одному зіскрібку з зябер або поверхні тіла хазяїна; при високій інтенсивності зараження розраховують середнє число паразитів  з 10 полів зору з одного мазка на збільшенні мікроскопу в 70 разів і позначають – «  ».