1) У 2025 році Європейська Комісія отримує скарги на рекламну кампанію великої міжнародної компанії, зареєстрованої у державі-члені ЄС, яка поширюється одночасно в декількох країнах ЄС. У скаргах зазначено, що рекламні матеріали є дискримінаційними щодо жінок, об’єктивізують людське тіло, принижують людську гідність та створюють гендерні стереотипи. Громадська організація подає позов до національного суду, посилаючись на статтю 1 Хартії ЄС про основоположні права і вимагаючи припинення розповсюдження матеріалів. Суд, розглядаючи справу, звертається до практики Суду справедливості ЄС, а також враховує позиції міжнародних договорів, зокрема ЄКПЛ (ст. 3 та ст. 8), та конституційного права своєї держави. У процесі обговорення на рівні інституцій ЄС виникає дискусія про те, чи може людська гідність розглядатися як lex generalis, що має пріоритет над іншими правами (наприклад, свободою комерційної діяльності), та чи може на її підставі бути обмежена свобода вираження поглядів (ст. 11 Хартії).
Питання: 1. Проаналізуйте зміст і функцію права на людську гідність у Хартії ЄС (ст. 1), а також його зв’язок з іншими правами, гарантованими Хартією. 2. Поясніть, як принцип поваги до людської гідності застосовується у практиці Суду справедливості ЄС. Наведіть не менше двох справ, у яких він був ключовим. 3. Оцініть, чи може гідність бути використана як правове обґрунтування для обмеження інших прав — зокрема, свободи вираження поглядів або економічних свобод. 4. Порівняйте підходи до поняття гідності у праві ЄС, національних правопорядках держав-членів (вибірково) та міжнародному праві (наприклад, практика ЄСПЛ або ООН). 5. Сформулюйте правову позицію для національного суду, що розглядає цю справу. Чи повинна реклама бути заборонена на підставі порушення людської гідності?
2)
У 2025 році в державі-члені ЄС ухвалено закон, який дозволяє державній міграційній службі отримувати доступ до персональних даних, зібраних мобільними операторами та провайдерами електронних пошт, у разі підозри, що особа вдає сімейні стосунки для отримання посвідки на проживання. Закон також дозволяє перевіряти зміст електронної переписки та телефонні дзвінки таких осіб. Пані M., громадянка третьої країни, яка перебуває в офіційному шлюбі з громадянином ЄС, подала заяву на отримання дозволу на проживання. Через анонімну скаргу щодо «фіктивності» шлюбу її електронну пошту було перевірено без її відома, а після цього — відмовлено у дозволі на проживання через «недостатній рівень інтеграції в сімейне життя». Пані M. оскаржує ці дії, стверджуючи, що її право на повагу до приватного і сімейного життя, а також право на житло та право на таємницю кореспонденції були порушені.
Питання: 1. Визначте, які саме права пані M. потенційно порушені. Вкажіть відповідні статті Хартії ЄС та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 2. Поясніть, як співвідносяться ст. 7 Хартії ЄС та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Чи можливе їх паралельне застосування? 3. Проаналізуйте, чи можуть бути законними дії міграційної служби в контексті обмеження основоположних прав. Чи дотримано ст. 52 Хартії (тест пропорційності)? 4. Розгляньте поняття «сімейного життя» у праві ЄС. Чи включає воно лише зареєстровані шлюби? 5. Сформулюйте позицію національного суду: чи були порушення? Які правові наслідки можливі?