Кристалохімія

– один з найважливіших законів кристалохімії, сформульований французьким ученим Р. Ж. Гаюї в 1784 р. що складає основу кристалохімії: кожній хімічній сполуці повинна відповідати своя кристалічна форма.

– перший основний емпіричний закон геометричної кристалографії: кути між відповідними гранями кристалів однієї і тієї ж речовини постійні при даній температурі та тиску. Цей закон відкрито на основі кристалів кварцу SiO2 і гематиту Fe2O3 датським вченим Н. Стеноном в 1669 р. і остаточно затверджений на основі вимірів великої кількості кристалів та мінералів французьким кристалографом Ж.Б. Роме де Лілем в 1783 р.

– операція симетрії, що залишає нерухомою хоча б одну (особливу або інваріантну) точку симетричної фігури. Якщо вибрати початок координат в особливій точці, то перетворення координат точки матиме вигляд r '= Ur, де r і r' – вихідний і перетворений радіус-вектори відповідно, U – фіксована для даної закритої операції симетрії ортогональна матриця. До закритих операцій симетрії I роду відносяться обертит навколо простих осей симетрії (поворотних осей), а закритими операціями симетрії II роду є інверсія, дзеркальне відображення і оберти навколо складних.

– елемент симетрії, що відповідає закритій операції симетрії.

– сукупність вузлових сіток кристалу які паралельні даному вузловому ряду.