Кристалохімія ...

1) неущільніше (з максимальною щільністю) розташування тіл у просторі, при яких кожне тіло торкається найближчих сусідів. 2) розташування рівних куль у просторі (кульові упаковки), при яких кожна куля торкається 12 сусідніх куль. За типом КП кожної кулі розрізняють ікосаедричні (всі вони некристалографічні) і кубооктаедричні кульові упаковки. 3) найбільш часто під найщільнішою упаковкою розуміється одна з кубооктаедричних кульових упаковок (ККУ). Всі вони побудовані з гексагональних щільно упакованих шарів, в яких кожна куля оточена шістьма іншими з утворенням поглиблень (лунок) між трьома сусідніми кулями. Шари ККУ накладаються один на одний, заповнюючи тільки половину лунок сусіднього шару, що створює умови для альтернативних способів укладання шарів і утворення багатошарових ККУ. Число шарів, що припадають на період ККУ, перпендикулярний шару, називають «шаровість» упаковки. Для шаровості n = 2, 3, 4, 5 ККУ єдині, для n = 6, 7, 8, 9, 10 – є 2, 3, 6, 7, 16 варіантів відповідно, і їх число далі різко зростає.

1) Префікс в системі СІ, який означає множник 10-9, позначається українською літерою (н) або латинською (n). 2) Складова частина назв, які мають відносини до речовин або явищ міжатомних масштабів (наноматеріали, нанотехнології).

– окремий кристал, який має розміри не більше 100 нм.

– здатність речовин утворювати обмежені тверді речовини. На відміну від досконалого ізоморфізму (нескінченного змішання) тут не обов’язкове вимога ізоструктурності.

– один з дифракційних методів дослідження будови речовини, що дозволяє отримувати відомості про атомну і магнітну структуру кристалів за допомогою розсіювання (дифракції) теплових нейтронів на ядрах і магнітних моментах атомів.

– тверді фази змінного складу (тверді розчини), які утворюються в дво-, три- і багатокомпонентних системах, й які відрізняються від компонентів за складом (інтервалу області гомогенності) та структурою. Такі фази, за Н.С. Курнаковим, можна розділити на два типи: 1) дальтоніди, які характеризуються наявністю максимуму на діаграмі склад-властивість в точці раціонального складу в межах їх інтервалу гомогенності; 2) бертоліди, в інтервалі гомогенності яких раціональна точка максимуму властивостей відсутня. За Г.Б. Бокієм, в бертолідах у всьому інтервалі складів є або дефектні позиції, або позиції, заповнені ізоморфною сумішшю атомів-компонентів, в той час як в дальтоніді при досягненні точки раціонального складу такі позиції повністю звільняються або без остачі заселяються одним сортом атомів (з повним або частковим упорядкуванням структури). В деяких випадках (наприклад, при зміні складу, температури або тиску) можна спостерігати перехід від бертолідних до дальтонідних фаз. Фази, в межах області гомогенності яких такий перехід відбувається безперервно, називають фазами Курнакова. Так, в системі Fe-Ni-Sb при 600оС у фази зі структурою NiAs спостерігається ступеневий перехід від дальтонідів NixSb1-x (48-53 ат.% Sb) до бертолідів типу впровадження FexSb1-x (43-46 ат.% Sb), β-латунь (фаза типу заміщення зі СТ α-Fe в системі Cu-Zn при 40-45 ат.% Cu) при підвищенні температури розширює свою область гомогенності до стехіометрії 1: 1 (40-52 ат.% Cu при 1000оС), а вюстит Fe1-xO (0,05 ≤ x ≤ 0,15) під тиском можна отримати стехіометричним.