Кристалохімія ...

– кристалографічний тип кристала (структури), що характеризується певним набором старших елементів симетрії його ТГС (поворотних або інверсійних осей) і формою комірки Браве. Відповідно до цього розрізняють такі сингонії: триклінну, моноклінну, ромбічну(нижчі сингонії), тригональну, тетрагональну, гексагональну (середні сингонії) і кубічну (вища сингонія). Зважаючи на співпадання форми комірки Браве для тригональних (ромбоедричних) і гексагональних кристалів їх іноді відносять до однієї сингонії – гексагональної, виділяючи тригональну і гексагональну підсингонії. Кожна з сингоній підрозділяється на кристалографічні класи. Розділення кристалів на сингонії запропоновано німецьким кристалографом Х. С. Вейссом в 1815 р.

– фізичні властивості кристалів,що не залежать від напрямку і можуть бути описані одним числом. Симетрія скалярних властивостей співпадає з симетрією кулі. До скалярних властивостей відносяться щільність,теплоємність,температура та ін.

– вісь симетрії, що поєднує поворот на кут 360ο/n (n – натуральне число) з інверсією в одній із точок осі(інверсійно-поворотна вісь), відображенням в перпендикулярній їй площині (дзеркально-поворотна вісь) або зсувом вздовж прямої на дробову частину трансляції решітки (гвинтова вісь). Позитивним напрямком повороту прийнято поворот проти годинникової стрілки.

– назва найбільш упорядкованих фаз термотропних рідких кристалів, де витягнуті ахиральні органічні молекули утворюють на відміну від нематиків і холестериків шарувату структуру. Товщина шару визначається довжиною молекул і шари можуть переміщуватись відносно один одного.

– властивість кристала розколюватися за певними кристалографічними площинами (площинами спайності), поперечно яким зазвичай знаходяться відносно слабкі хімічні зв'язки. Явище спайності вперше спостерігав на кристалах кальциту CaCO3 датський учений Е. Бартолін в 1669 р.

– подібність розташування атомів або структурних фрагментів в порівнюваних кристалічних структурах, що належать до різних структурних типів. Спорідненість структур найчастіше пов'язана з одним або декількома видами структурно-генетичних операцій. Одним з найпростіших видів спорідненості структур є гомеотіпія. Споріднені структури можуть утворювати структурні родини, надструктури і гомологічні ряди структур.

– наука, що вивчає просторову будову молекул і її вплив на хімічні і фізичні властивості речовин.

– класифікація структурних типів, прийнята в міжнародному структурному довіднику "Strukturbericht" (виходив з 1931 по 1943 рр.) і іноді використовувалася для позначення найпростіших структурних типів.

– відносне число атомів кожного сорту в структурі, яке визначається вмістом елементарної комірки (комірки Браве), що залежить від числа атомних позицій, їх кратності і заселеністю атомами. Кристали з повністю упорядкованою структурою, де атоми кожного сорту націло заповнюють свої позиції, завжди мають постійний склад з цілими коефіцієнтами. Фази змінного складу (тверді розчини або нестехіометричні сполуки) завжди мають позиційно невпорядковані структури, в яких зміна складу кристалу відбувається за рахунок зміни заселеності позицій атомів.

– розділ хімії, що вивчає структурні аспекти фізико-хімічних перетворень речовин в різних агрегатних станах.