Біохімія 091 біологі ...

фермент класу гідролаз. Каталізує гідроліз β-1,4-глікозидних зв'язків в целюлозі з утворенням глюкози або дицукориду целобіози. Міститься у пророщеному зерні, грибах, у багатьох бактеріях. Здатність жуйних тварин перетравлювати клітковину обумовлена наявністю в їх передшлунках (головним чином у рубці) симбіотичних мікроорганізмів, що містять Ц. Ц. використовується для видалення целюлози з харчових продуктів, а також для перетворення целюлози в цукор.

основний поліцукорид клітинних стінок рослин і деяких безхребетних (асцидії); один з найпоширеніших природних полімерів. Із 30 млрд. т Карбону, які вищі рослини щорічно перетворюють в органічні сполуки, біля 1/3 припадає на Ц. Лінійні молекули Ц. побудовані із 1,4-зв'язаних залишків β-D-глюкози і здатні утворювати високоупорядковані надмолекулярні структури, внаслідок чого Ц. не розчиняється у воді.

Вміст Ц. у бавовні досягає 98%, а деревини - 50%. У клітинних стінках пучки молекул Ц. утворюють мікрофібрили, що відіграють роль армуючого матеріалу. Біосинтез Ц. у вищих рослин здійснюється нарощуванням залишків глюкози з уридиндифосфатглюкози або гуанозиндифосфатглюкози на молекулу целюлози - "затравки”. Для розщеплення Ц. до глюкози (Ц. не гідролізується звичайним гідролітичним ферментом шлунково-кишкового тракту ссавців) необхідна дія двох ферментів - целюлази, яка викликає утворення целобіози, і целобіази, що гідролізує цей димер до глюкози.

природні органічні сполуки із групи гліколіпідів.

Вуглеводна частина молекули Ц. представлена глюкозою або галактозою, ліпідна - N-ацильованою насиченою або ненасиченою жирною кислотою, аміноспиртом сфінгозином (або його гомологом).

Міститься у більшості клітинних мембранах тварин, найбільша кількість виявлена у білій речовині мозку і в мієлінових оболонках нервів. Біосинтез Ц. відбувається шляхом перенесення залишку цукру від уридинфосфогексози на сфінгозин з подальшим ацилюванням ацилкоферментом А. Біологічна роль Ц. остаточно не з'ясована. Зауважено скупчення Ц. у різних органах (мозку, селезінці, печінці) при низці важких психічних захворюваннях. Ц. - найбільш імуннореактивні сполуки мозку.

купрумвмісний глобулярний білок плазми крові ссавців. З Ц. зв'язано більше 60-99% всіх йонів міді плазми. Дві молекулярні форми Ц. відрізняються за числом вуглеводних ланцюгів, які складаються з залишків галактози, манози, фукози, N-ацетилглюкозаміну, сіалових кислот. Ц. володіє слабкою каталітичною активністю, окиснюючи поліаміни, поліфеноли і аскорбінову кислоту, бере участь у кровотворенні, транспорті Купруму до місць синтезу інших купрумвмісних білків (наприклад, цитохромоксидази) і, очевидно, в регуляції рівня біогенних амінів. Існують генетичні детерміновані варіанти Ц., обумовлені мутантними алелями. У 1 мл плазми крові людини міститься
0,2-0,3 мг Ц.

дисульфід цистеїну. Замінна амінокислота. Входить до складу майже всіх природних білків (у кератині волося разом з цистеїном до 18%).

Дисульфідні зв'язки, утворені залишками Ц. між окремими поліпептидними ланцюгами і всередині них, підтримують відповідну просторову структуру молекул білків і біологічно активних пептидів, обумовлюють характерні властивості (розчинність, розтягнення) таких фібрилярних білків, як кератин, біологічну активність гормонів (окситоцин, вазопресин, інсулін), ферментів (рибонуклеаза, хімотрипсин). Біосинтез і обмін Ц. тісно зв'язані з цистеїном
(в організмі легко відбувається їх взаємне перетворення).

нуклеозид. Побудований із піримідинової основи цитозину і вуглеводу рибози. Виявлений в усіх живих клітинах у складі РНК, а також цитидинфосфатних кислот, що беруть участь у біосинтезі фосфатидів та інших реакціях обміну речовин.

нуклеотиди, побудовані з залишків цитозину, рибози і фосфатної кислоти. Цитидин-5^/-монофосфат (ЦМФ, цитидилова кислота) - один із чотирьох основних типів мономерів, що входять до складу РНК. Похідні ЦМФ - ЦМФ-ацетилнейрамінова кислота бере участь у синтезі гангліозидів і структурних компонентів клітинних оболонок. Цитидин-5^/-дифосфат (ЦДФ) утворюється при фосфорилюванні ЦМФ або дефосфорилюванні ЦТФ, який виконує роль донора енергії на окремих стадіях біосинтезу ліпідів. У реакціях за участю ЦТФ виникають ЦДФ-похідні, що беруть участь у синтезі фосфоліпідів (ЦДФ-холін, ЦДФ-етаноамін, ЦДФ-диацилгліцерол), тейхоєва кислота та ін. сполуки. ЦТФ субстрат РНК-полімерази при синтезі РНК. Попередник Ц.к. при біосинтезі піримідинів - уридинтрифосфатна кислота.

піримідинова основа. Міститься в усіх живих клітинах у складі нуклеїнових кислот (ДНК і РНК). Входить до складу деяких коферментів, антибіотиків. Нуклеотиди Ц. - донори енергії на окремих стадіях біосинтезу ліпідів: цитидитрифосфат бере участь в утворенні цитидиндифосфохоліну, етаноламіну та ін. сполук - перенощиків азотистих компонентів при синтезі фосфоліпідів (фосфатидів).

основна за об'ємом частина клітини, її внутрішній вміст. За фізичними властивостями це напіврідка маса колоїдної структури - цитозоль, в якій знаходяться всі клітинні органелли, крім ядра. Цитозоль у свою чергу складається з води, солей, органічних молекул і багатьох ферментів, що каталізують хімічні реакції у клітині. Цитоплазма грає важливу роль в клітині, служить середовищем, в якому розташовані органели і яке забезпечує протікання багатьох хімічних реакцій та постачанні необхідних речовин до різних частин клітини. Цитоплазма оточена клітинною мембраною (або цитоплазматичною мембраною для більшості прокаріотів) і оточує ядро та мембрани органел.

гемовмістні білки, зустрічаються в мембранах мітохондрій і ендоплазматичного ретукулуму. Атоми заліза в молекулах цитохромів піддаються багатократному відновленню і окисленню при послідовних переносах електронів в дихальному ланцюзі
(в процесах тканьового дихання).