Глосарій
Умови завершення
Діяльний інцидент – привід для оголошення конфронтаційних
дій через розходження інтересів, ціннісних орієнтацій.
Екстраверсія – індивід зосереджує свої інтереси на
зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, іноді, унаслідок зменшення
особової значущості.
Емоції – це психічне віддзеркалення у формі безпосереднього
упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, який
обумовлений відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб
суб'єкта.
Емпатія – здатність розуміти емоційний стан іншої людини.
Ескалація – прогресуючий у часі розвиток конфлікту,
загострення протиборства, при якому подальші руйнівні дії опонентів
один проти одного вищі за інтенсивністю, ніж попередні.
Зазіхання формулює у собі заявку на зміну або збереження
певного положення.
Засоби – те, за допомогою чого передається інформація (різні
знакові системи, перш за все мова, а також оптико-кінетична система
знаків, паралінгвістичні та екстралінгвістичні системи, система
організації простору, часу комунікації і система «контакту очима»).
Зміст спілкування – це та інформація, яка передається.
Ініціатор конфлікту – це сторона, яка першої почала
конфліктні дії.
Інновації – це цільова зміна, спрямована на вдосконалення і
створення якого-небудь нового (саме для даної організації) продукту,
технології, організаційної форми управління та ін.
Інтроверсія – характеризується фіксацією уваги особистості на
своїх власних інтересах, на власному внутрішньому світі.
Інформаційна дія правової норми – це норма, яка пропонує
індивідууму варіанти поведінки, що схвалені державою і попереджає
про наслідки того або іншого вчинку.
Інформаційні конфліктні чинники – обставини, що приводять
до конфлікту і пов'язані з неприйнятністю інформації для однієї із
сторін.
Інформаційний інцидент – подія, що допомогла усвідомити
суб'єктам відмінність своїх інтересів.
Інцидент – дія або сукупність дій учасників конфліктної
ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок
боротьби між учасниками.57
Інцидент – зовнішня, іноді формальна подія, що надає руху
конфліктуючим сторонам. Інцидент – це є активна, діяльна частина
конфлікту.
Інші учасники конфліктів – суб'єкти, які епізодично
впливають на хід і результати конфлікту (підбурювачі та
організатори).
Картографія конфлікту – структурний аналіз конфлікту, що є
наочним віддзеркаленням основних структурних елементів
конфлікту.
Колектив – вища форма соціальної групи, в якій об'єднані два
основні компоненти: матеріальний (люди) і духовний (спрямованість
людей, їх думки, переживання та інше).
Колективний трудовий договір – правовий акт, що регулює
трудові, соціально-економічні та професійні відносини між
роботодавцем та працівниками на підприємстві.
Колективний трудовий конфлікт – неврегульовані
розбіжності між працівниками і працедавцями з приводу
встановлення і зміни умов праці (включаючи заробітну платню),
підписання, зміни і виконання колективних договорів, угод з питань
соціально-трудових відносин.
Компроміс (від лат. compromissum) – угода на основі взаємних
поступок.
Консенсус (від лат. consedo) – форма вираження згоди з
аргументами супротивника у суперечці.
Конструктивне маніпулювання - комунікативна (вербальна
або невербальна) система дій і взаємодій, яка спрямована на
досягнення загальних цілей без збитку інтересів інших людей.
Конфлікт – виникнення суперечностей, зіткнення протилежних
інтересів, які важко вирішити, на ґрунті суперництва, відсутності
взаєморозуміння з різних питань, пов'язаних з гострими емоційними
переживаннями.
Конфлікт в управлінні – це універсальний спосіб взаємодії
складних систем, подолання суперечностей та обмежень у будь-якій
сфері, де здійснюються контакти між окремими людьми та їх
співтовариствами.
Конфлікт із зовнішнім середовищем – це конфлікт керівників
і власників підприємств з конкурентами, клієнтами,
постачальниками, власною профспілкою та інше.
Конфлікт у сучасному розумінні – це надзвичайно багатолике58
і багатобічне явище, одночасно позитивне і негативне, що розвиває і
руйнує, і відображає у всьому різноманітті справжню діалектику
життя.
Конфліктна особистість – це людина із завищеною
зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність,
претензії і необґрунтовані зазіхання до іншої особи або колективу.
Конфліктна ситуація – це ситуація прихованого або відкритого
протистояння двох або більш сторін-учасниць, кожна з яких має свої
цілі, мотиви, засоби або способи рішення проблеми, що особисто
значущі для кожного її учасника.
Конфліктна ситуація у міжособовій взаємодії – це конкретне
втілення у ситуації взаємодії „обличчям до обличчя” конфліктного
стану системи діадічних відносин, сприйнятого або усвідомленого як
таке, принаймні, одним з учасників цих відносин.
Конфліктні відносини – спосіб (процес) взаємодії, що
характеризується неспівпаданням або незнанням, нерозумінням
цілей, потреб, інтересів партнера.
Конфліктні стосунки – форма і зміст взаємодії між суб'єктами
та застосованих ними заходів для завершення конфлікту.
Конфліктність особистості – це її інтегральна властивість, що
відображає частоту вступу у міжособові конфлікти.
Конфліктоген – це слова, дії (або бездіяльність), поведінкові
акти або поведінка у цілому, які можуть привести до конфлікту.
Конфліктологія (від лат. соnflctus – зіткнення, грец. logos –
навчання, наука) - це наука, яка досліджує об'єктивну реальність
людського буття у зміні і розвитку.
Критика – це форма контролю та оцінки дій, які не
відповідають вимогам, що пред'являються колективом до кожної
особи.
Латентний період конфлікту (прихований) – це відрізок часу,
на якому суб'єкти конфлікту ще не взялися до конкретних дій,
спрямованих один проти одного, але у думках вже почали підготовку
до цих дій, при цьому обидві сторони, при обдумуванні положення,
що склалося, будують плани своїх майбутніх дій.
Лідер – член групи, що самостійно висувається на роль
неформального керівника в умовах визначеної, досить значущої
ситуації, щоб забезпечити ефективну організацію загальної діяльності
людей.59
Лідерство – це прояв соціальної активності членів групи
колективу.
Максималісти –м люди, які хочуть чогось прямо зараз, хоча у
цьому немає особливої необхідності.
Маніпулювання – це приховані або явні дії конфліктуючої
особистості, направлені на суб'єкт відносин з метою досягнення
певного результату, значущого для особистості.
Маніпуляція – використання прийомів введення учасників
конфлікту у стан хвилювання, деякої заплутаності, створення ефекту
несподіванки та інше.
Мета спілкування - це те, заради чого людина проявляє даний
вид активності (спонукання до певних дій).
Навмисний обман – це спотворене представлення фактів,
повноважень або намірів.
Напівконфліктна діада - опоненти, які негативно відносяться
один до одного, або які частково негативно відносяться, тобто
працівник відноситься до колеги негативно/позитивно, але останній
не сприймає його відношення таким.
Невербальна комунікація – використання при передачі
інформації різних немовних знакових систем.
Неефективні комунікації – це неправильна передача
інформації, внаслідок чого вона спотворюється.
Об'єкт конфлікту - це конкретна матеріальна або духовна
цінність, до володіння або користування якої прагнуть конфліктуючі
сторони.
Організаційний конфлікт – це зіткнення протилежно
спрямованих дій учасників конфлікту, викликане розбіжністю
інтересів, норм поведінки і ціннісних орієнтацій, яке виникає
внаслідок неспівпадань формальних організаційних розпочинань і
реальної поведінки членів колективу.
Основні учасники конфлікту - це ті суб'єкти конфлікту, які
безпосередньо здійснюють активні (наступальні або захисні) дії один
проти одного.
Переговори – широкий аспект спілкування, що охоплює багато
сфер діяльності індивіда.
Передконфліктна стадія – це є період, під час якого кон-
фліктуючі сторони оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на
агресивні дії чи відступ.60
Підбурювач - це особа, організація або держава, що підштовхує
іншого учасника до конфлікту.
Плинність кадрів – це сукупність звільнень працівників за
власним бажанням, прогули та інші порушення трудової дисципліни.
Поведінкові конфліктні чинники – недоречність, грубість,
егоїстичність, непередбачуваність та інші характеристики поведінки,
що відторгаються однією із сторін.
Предмет конфлікту – це об'єктивно існуюча або уявна
проблема, що є основою конфлікту, те протиріччя, через вирішення
якого сторони вступають у протиборство.
Претензії – вимоги до дій опонента у відношенні до даної
ситуації.
Примусова дія правової норми – це норма, яка володіє силою
тиску (примушення) відносно тих, хто ігнорує її вимоги.
Прогноз – це вказівка з певною вірогідністю місця та часу
виникнення конфлікту, який базується на психологічному діагнозі
всіх компонентів конфлікту.
Профілактика конфліктів в організації – це сукупність
напрямків, методів управління організацією, які зменшують
ймовірність виникнення конфліктів.
Психологічний клімат – емоційний настрій колективу, який
відображає відносини, які склалися між його членами
Психологічні ознаки стресів – дратівливість, втрата апетиту,
депресія, знижений інтерес до міжособових і сексуальних відносин.
Ранг опонента – це рівень можливостей опонента з реалізації
своїх цілей у конфлікті, «сила», що виражається у складності і
впливовості його структури і зв'язків: фізичні, соціальні, матеріальні
та інтелектуальні можливості, знання, навички та уміння, соціальний
досвід конфліктної взаємодії, широта соціальних зв'язків, масштаби
суспільної і групової підтримки.
Ригідність – здатність переносити поведінку, що суперечить
власним принципам і ціннісним критеріям.
Робоче місце - це місце для виконання сукупності функцій і
засобів, достатніх для досягнення мети.
Самодисципліна – це форма глибокого усвідомлення
необхідних загальних дій для досягнення кінцевого позитивного
результату виконання установок, правових і моральних норм
поведінки людини у суспільстві, на основі глибокого засвоєння
усвідомленої внутрішньої необхідності кожного діяти тільки так, як61
цього вимагають суспільні зв'язки, всупереч особистим інтересам, та
є елементом альтруїстичної поведінки.
Самокритика – це критика недоліків власної роботи, розкриття
своїх помилок, регулятором якої є відчуття відповідальності.
Соціальне партнерство – це певний вид діяльності, що
відноситься до життя людей і до їх соціально-економічних інтересів;
система заходів, які покликані забезпечувати співпрацю найнятих
робітників, що представляються профспілками, працедавцями,
об'єднаннями в асоціації підприємців і державні органи виконавчої
влади.
Соціальне середовище (мікро- і макросередовище) – це умови,
в яких знаходяться і діють учасники конфлікту.
Соціально-психологічний клімат – це якісна сторона
відносин, яка виявляється у вигляді сукупності психологічних умов,
що сприяють або перешкоджають продуктивній загальній діяльності і
всебічному розвитку особи у групі.
Спілкування – процес, який забезпечує обмін інформацією між
людьми, організацію загальної діяльності, передачу емоційних станів,
взаємовплив.
Стереотип – це стійка спрощена думка про окремі ситуації.
Страх – це не прожитий повністю дискомфортний досвід,
основа всіх негативних емоцій.
Стрес – це сильний прояв емоцій, які викликають комплексну
фізіологічну реакцію, стан душевного і поведінкового розладу,
пов'язаного з нездатністю особи оптимально діяти у відповідних
ситуаціях.
Структура конфлікту – сукупність стійких елементів
конфлікту, що утворюють цілісну систему.
Суб'єкт конфлікту – це активна сторона, здатна створити
конфліктну ситуацію і впливати на її хід залежно від власних
інтересів.
Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей
особистості, які характеризують динамічну та емоційну сторону
поведінки.
Технологія переговорів – це сукупність дій, що робляться
сторонами у ході переговорів, і принципів їх реалізації.
Трудова дисципліна – є найважливішим елементом системи
суспільної організації роботи і виражає діалектичну єдність його62
економічної, соціальної і духовної сторін, які знаходяться у тісному
взаємозв'язку.
Трудовий конфлікт – зіткнення в області трудових
правовідносин, часто включає зіткнення інтересів.
Трудовий конфлікт – це зіткнення інтересів і думок, оцінок
між представниками різних груп з приводу трудових відносин (умов,
змісту, організації праці та його оплати).
Трудові суперечки – це суперечки між працівником (групою
працівників) і працедавцем з приводу умов праці.
Управління – це уміння добиватися встановлених цілей,
шляхом координації праці, інтелекту, мотивів поведінки людей, що
працюють в організації.
Управління конфліктом – це свідома діяльність, що
здійснюється на всіх етапах його виникнення, розвитку і завершення
учасниками або третьою стороною.
Учасник конфлікту – особа чи організація, яка свідомо чи
несвідомо, іноді проти своєї волі, може брати участь у конфлікті.
Фрустрація (від лат. frustration - обман, розлад, руйнування
планів, марне очікування) – це психічний стан агресивності,
незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних
непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до
досягнення мети.
Ціннісні чинники – до них відносяться принципи, що
проголошуються або відкидаються, яких ми дотримуємося та якими
нехтуємо, про які забуваємо або свідомо і навіть навмисно
порушуємо; принципи, дотримання яких чекають від нас, а ми від
інших.
Чинники конфліктних відносин – це обставини, що приводять
до конфлікту через незадоволеність від взаємодії між сторонами.
Глосарій
Арбітр – володіє значними повноваженнями, вивчає конфлікт,
обговорює його з учасниками, а потім виносить остаточне рішення,
яке обов'язкове для виконання. Проте сторони можуть не згодитися з
рішенням та оскаржити його в інстанціях, що стоять вище.
Безневинні брехуни – люди, які "замітають сліди", багато
обманюють так, що неможливо зрозуміти, у що вірити, а в що ні.
Вербальна комунікація - знакова система, використовується
мова.
Вічні песимісти – особи, які завжди й у всьому передбачають
невдачі.
Внутрішні конфлікти - конфлікти, що виникають у рамках
організації (підприємства) і вирішуються, як правило, через існуючі
нормативи та угоди, тобто так звані правила гри, прийняті на певному
рівні і між зацікавленими сторонами.
Внутрішньо-груповий організаційний конфлікт – це
розбіжність між співробітниками, що змагаються, усередині
підрозділу або між керівниками.
Всезнайки – особи, які рахують себе вище за інших, уявна
перевага яких доповнюється свідомістю власної важливості.
Групи підтримки - це окремі індивіди або групи осіб, які
активними діями або тільки своєю присутністю, мовчазною
підтримкою можуть корінним чином впливати на розвиток
конфлікту, його результат.
Деструктивне маніпулювання як комунікативний засіб - дії
опонента, які направлені на досягнення своїх цілей у збиток іншої
конфліктуючої особистості, підсилюють агресію суб'єкта конфлікту, і
конфлікт знову проходить по замкнутому колу, динамічно
деструктивно розвиваючись.
Джерело конфліктів – це суперечності, що виникають на
виробничій, внутрішньо-особовій основі.
Динаміка розвитку конфлікту - це раптова або поступова
зміна відносин між взаємодіючими учасниками, яка залежить від
специфіки їх міжособових відносин, характерологічних особливостей
учасників і значущості переслідуваних ними цілей з урахуванням
впливаючих на них чинників дійсності.
Діалог – це реальна одиниця комунікативної діяльності.
Діяльний інцидент – привід для оголошення конфронтаційних
дій через розходження інтересів, ціннісних орієнтацій.
Екстраверсія – індивід зосереджує свої інтереси на
зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, іноді, унаслідок зменшення
особової значущості.
Емоції – це психічне віддзеркалення у формі безпосереднього
упередженого переживання життєвого сенсу явищ і ситуацій, який
обумовлений відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб
суб'єкта.
Емпатія – здатність розуміти емоційний стан іншої людини.
Ескалація – прогресуючий у часі розвиток конфлікту,
загострення протиборства, при якому подальші руйнівні дії опонентів
один проти одного вищі за інтенсивністю, ніж попередні.
Зазіхання формулює у собі заявку на зміну або збереження
певного положення.
Засоби – те, за допомогою чого передається інформація (різні
знакові системи, перш за все мова, а також оптико-кінетична система
знаків, паралінгвістичні та екстралінгвістичні системи, система
організації простору, часу комунікації і система «контакту очима»).
Зміст спілкування – це та інформація, яка передається.
Ініціатор конфлікту – це сторона, яка першої почала
конфліктні дії.
Інновації – це цільова зміна, спрямована на вдосконалення і
створення якого-небудь нового (саме для даної організації) продукту,
технології, організаційної форми управління та ін.
Інтроверсія – характеризується фіксацією уваги особистості на
своїх власних інтересах, на власному внутрішньому світі.
Інформаційна дія правової норми – це норма, яка пропонує
індивідууму варіанти поведінки, що схвалені державою і попереджає
про наслідки того або іншого вчинку.
Інформаційні конфліктні чинники – обставини, що приводять
до конфлікту і пов'язані з неприйнятністю інформації для однієї із
сторін.
Інформаційний інцидент – подія, що допомогла усвідомити
суб'єктам відмінність своїх інтересів.
Інцидент – дія або сукупність дій учасників конфліктної
ситуації, що провокують різке загострення суперечності і початок
боротьби між учасниками.57
Інцидент – зовнішня, іноді формальна подія, що надає руху
конфліктуючим сторонам. Інцидент – це є активна, діяльна частина
конфлікту.
Інші учасники конфліктів – суб'єкти, які епізодично
впливають на хід і результати конфлікту (підбурювачі та
організатори).
Картографія конфлікту – структурний аналіз конфлікту, що є
наочним віддзеркаленням основних структурних елементів
конфлікту.
Колектив – вища форма соціальної групи, в якій об'єднані два
основні компоненти: матеріальний (люди) і духовний (спрямованість
людей, їх думки, переживання та інше).
Колективний трудовий договір – правовий акт, що регулює
трудові, соціально-економічні та професійні відносини між
роботодавцем та працівниками на підприємстві.
Колективний трудовий конфлікт – неврегульовані
розбіжності між працівниками і працедавцями з приводу
встановлення і зміни умов праці (включаючи заробітну платню),
підписання, зміни і виконання колективних договорів, угод з питань
соціально-трудових відносин.
Компроміс (від лат. compromissum) – угода на основі взаємних
поступок.
Консенсус (від лат. consedo) – форма вираження згоди з
аргументами супротивника у суперечці.
Конструктивне маніпулювання - комунікативна (вербальна
або невербальна) система дій і взаємодій, яка спрямована на
досягнення загальних цілей без збитку інтересів інших людей.
Конфлікт – виникнення суперечностей, зіткнення протилежних
інтересів, які важко вирішити, на ґрунті суперництва, відсутності
взаєморозуміння з різних питань, пов'язаних з гострими емоційними
переживаннями.
Конфлікт в управлінні – це універсальний спосіб взаємодії
складних систем, подолання суперечностей та обмежень у будь-якій
сфері, де здійснюються контакти між окремими людьми та їх
співтовариствами.
Конфлікт із зовнішнім середовищем – це конфлікт керівників
і власників підприємств з конкурентами, клієнтами,
постачальниками, власною профспілкою та інше.
Конфлікт у сучасному розумінні – це надзвичайно багатолике58
і багатобічне явище, одночасно позитивне і негативне, що розвиває і
руйнує, і відображає у всьому різноманітті справжню діалектику
життя.
Конфліктна особистість – це людина із завищеною
зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність,
претензії і необґрунтовані зазіхання до іншої особи або колективу.
Конфліктна ситуація – це ситуація прихованого або відкритого
протистояння двох або більш сторін-учасниць, кожна з яких має свої
цілі, мотиви, засоби або способи рішення проблеми, що особисто
значущі для кожного її учасника.
Конфліктна ситуація у міжособовій взаємодії – це конкретне
втілення у ситуації взаємодії „обличчям до обличчя” конфліктного
стану системи діадічних відносин, сприйнятого або усвідомленого як
таке, принаймні, одним з учасників цих відносин.
Конфліктні відносини – спосіб (процес) взаємодії, що
характеризується неспівпаданням або незнанням, нерозумінням
цілей, потреб, інтересів партнера.
Конфліктні стосунки – форма і зміст взаємодії між суб'єктами
та застосованих ними заходів для завершення конфлікту.
Конфліктність особистості – це її інтегральна властивість, що
відображає частоту вступу у міжособові конфлікти.
Конфліктоген – це слова, дії (або бездіяльність), поведінкові
акти або поведінка у цілому, які можуть привести до конфлікту.
Конфліктологія (від лат. соnflctus – зіткнення, грец. logos –
навчання, наука) - це наука, яка досліджує об'єктивну реальність
людського буття у зміні і розвитку.
Критика – це форма контролю та оцінки дій, які не
відповідають вимогам, що пред'являються колективом до кожної
особи.
Латентний період конфлікту (прихований) – це відрізок часу,
на якому суб'єкти конфлікту ще не взялися до конкретних дій,
спрямованих один проти одного, але у думках вже почали підготовку
до цих дій, при цьому обидві сторони, при обдумуванні положення,
що склалося, будують плани своїх майбутніх дій.
Лідер – член групи, що самостійно висувається на роль
неформального керівника в умовах визначеної, досить значущої
ситуації, щоб забезпечити ефективну організацію загальної діяльності
людей.59
Лідерство – це прояв соціальної активності членів групи
колективу.
Максималісти –м люди, які хочуть чогось прямо зараз, хоча у
цьому немає особливої необхідності.
Маніпулювання – це приховані або явні дії конфліктуючої
особистості, направлені на суб'єкт відносин з метою досягнення
певного результату, значущого для особистості.
Маніпуляція – використання прийомів введення учасників
конфлікту у стан хвилювання, деякої заплутаності, створення ефекту
несподіванки та інше.
Мета спілкування - це те, заради чого людина проявляє даний
вид активності (спонукання до певних дій).
Навмисний обман – це спотворене представлення фактів,
повноважень або намірів.
Напівконфліктна діада - опоненти, які негативно відносяться
один до одного, або які частково негативно відносяться, тобто
працівник відноситься до колеги негативно/позитивно, але останній
не сприймає його відношення таким.
Невербальна комунікація – використання при передачі
інформації різних немовних знакових систем.
Неефективні комунікації – це неправильна передача
інформації, внаслідок чого вона спотворюється.
Об'єкт конфлікту - це конкретна матеріальна або духовна
цінність, до володіння або користування якої прагнуть конфліктуючі
сторони.
Організаційний конфлікт – це зіткнення протилежно
спрямованих дій учасників конфлікту, викликане розбіжністю
інтересів, норм поведінки і ціннісних орієнтацій, яке виникає
внаслідок неспівпадань формальних організаційних розпочинань і
реальної поведінки членів колективу.
Основні учасники конфлікту - це ті суб'єкти конфлікту, які
безпосередньо здійснюють активні (наступальні або захисні) дії один
проти одного.
Переговори – широкий аспект спілкування, що охоплює багато
сфер діяльності індивіда.
Передконфліктна стадія – це є період, під час якого кон-
фліктуючі сторони оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на
агресивні дії чи відступ.60
Підбурювач - це особа, організація або держава, що підштовхує
іншого учасника до конфлікту.
Плинність кадрів – це сукупність звільнень працівників за
власним бажанням, прогули та інші порушення трудової дисципліни.
Поведінкові конфліктні чинники – недоречність, грубість,
егоїстичність, непередбачуваність та інші характеристики поведінки,
що відторгаються однією із сторін.
Предмет конфлікту – це об'єктивно існуюча або уявна
проблема, що є основою конфлікту, те протиріччя, через вирішення
якого сторони вступають у протиборство.
Претензії – вимоги до дій опонента у відношенні до даної
ситуації.
Примусова дія правової норми – це норма, яка володіє силою
тиску (примушення) відносно тих, хто ігнорує її вимоги.
Прогноз – це вказівка з певною вірогідністю місця та часу
виникнення конфлікту, який базується на психологічному діагнозі
всіх компонентів конфлікту.
Профілактика конфліктів в організації – це сукупність
напрямків, методів управління організацією, які зменшують
ймовірність виникнення конфліктів.
Психологічний клімат – емоційний настрій колективу, який
відображає відносини, які склалися між його членами
Психологічні ознаки стресів – дратівливість, втрата апетиту,
депресія, знижений інтерес до міжособових і сексуальних відносин.
Ранг опонента – це рівень можливостей опонента з реалізації
своїх цілей у конфлікті, «сила», що виражається у складності і
впливовості його структури і зв'язків: фізичні, соціальні, матеріальні
та інтелектуальні можливості, знання, навички та уміння, соціальний
досвід конфліктної взаємодії, широта соціальних зв'язків, масштаби
суспільної і групової підтримки.
Ригідність – здатність переносити поведінку, що суперечить
власним принципам і ціннісним критеріям.
Робоче місце - це місце для виконання сукупності функцій і
засобів, достатніх для досягнення мети.
Самодисципліна – це форма глибокого усвідомлення
необхідних загальних дій для досягнення кінцевого позитивного
результату виконання установок, правових і моральних норм
поведінки людини у суспільстві, на основі глибокого засвоєння
усвідомленої внутрішньої необхідності кожного діяти тільки так, як61
цього вимагають суспільні зв'язки, всупереч особистим інтересам, та
є елементом альтруїстичної поведінки.
Самокритика – це критика недоліків власної роботи, розкриття
своїх помилок, регулятором якої є відчуття відповідальності.
Соціальне партнерство – це певний вид діяльності, що
відноситься до життя людей і до їх соціально-економічних інтересів;
система заходів, які покликані забезпечувати співпрацю найнятих
робітників, що представляються профспілками, працедавцями,
об'єднаннями в асоціації підприємців і державні органи виконавчої
влади.
Соціальне середовище (мікро- і макросередовище) – це умови,
в яких знаходяться і діють учасники конфлікту.
Соціально-психологічний клімат – це якісна сторона
відносин, яка виявляється у вигляді сукупності психологічних умов,
що сприяють або перешкоджають продуктивній загальній діяльності і
всебічному розвитку особи у групі.
Спілкування – процес, який забезпечує обмін інформацією між
людьми, організацію загальної діяльності, передачу емоційних станів,
взаємовплив.
Стереотип – це стійка спрощена думка про окремі ситуації.
Страх – це не прожитий повністю дискомфортний досвід,
основа всіх негативних емоцій.
Стрес – це сильний прояв емоцій, які викликають комплексну
фізіологічну реакцію, стан душевного і поведінкового розладу,
пов'язаного з нездатністю особи оптимально діяти у відповідних
ситуаціях.
Структура конфлікту – сукупність стійких елементів
конфлікту, що утворюють цілісну систему.
Суб'єкт конфлікту – це активна сторона, здатна створити
конфліктну ситуацію і впливати на її хід залежно від власних
інтересів.
Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей
особистості, які характеризують динамічну та емоційну сторону
поведінки.
Технологія переговорів – це сукупність дій, що робляться
сторонами у ході переговорів, і принципів їх реалізації.
Трудова дисципліна – є найважливішим елементом системи
суспільної організації роботи і виражає діалектичну єдність його62
економічної, соціальної і духовної сторін, які знаходяться у тісному
взаємозв'язку.
Трудовий конфлікт – зіткнення в області трудових
правовідносин, часто включає зіткнення інтересів.
Трудовий конфлікт – це зіткнення інтересів і думок, оцінок
між представниками різних груп з приводу трудових відносин (умов,
змісту, організації праці та його оплати).
Трудові суперечки – це суперечки між працівником (групою
працівників) і працедавцем з приводу умов праці.
Управління – це уміння добиватися встановлених цілей,
шляхом координації праці, інтелекту, мотивів поведінки людей, що
працюють в організації.
Управління конфліктом – це свідома діяльність, що
здійснюється на всіх етапах його виникнення, розвитку і завершення
учасниками або третьою стороною.
Учасник конфлікту – особа чи організація, яка свідомо чи
несвідомо, іноді проти своєї волі, може брати участь у конфлікті.
Фрустрація (від лат. frustration - обман, розлад, руйнування
планів, марне очікування) – це психічний стан агресивності,
незадоволеності особи і переживання невдач, викликаних
непередбаченими труднощами, які виникають на шляху до
досягнення мети.
Ціннісні чинники – до них відносяться принципи, що
проголошуються або відкидаються, яких ми дотримуємося та якими
нехтуємо, про які забуваємо або свідомо і навіть навмисно
порушуємо; принципи, дотримання яких чекають від нас, а ми від
інших.
Чинники конфліктних відносин – це обставини, що приводять
до конфлікту через незадоволеність від взаємодії між сторонами.
| Всі категорії |
В цій секції записів не знайдено