Біохімія 091 біологі ...

залози внутрішньої секреції, спеціалізовані органи хребетних і деяких безхребетних, які виробляють і виділяють безпосередньо в кров або гемолімфу гормони. У хребетних до Е.з. відносяться гіпофіз, щитоподібна залоза, паращитоподібні залози, наднирники, а також залози, які суміщають продукцію гормонів з неендокринними функціями, − підшлункова залоза, сім'яники, яєчники, тимус, плацента. Ендокринна система функціонує під контролем нервової системи. Зв'язуючою ланкою між ними служить гіпоталамус. Порушення функції Е.з. приводить до важких захворювань.

органоїд еукаріотичної клітини. Це є система дрібних вакуолей і канальців, сполучених один з одним і відділених одинарною мембраною. Мембрана Е.с., товщиною 5-7 мм, у багатьох випадках безпосередньо переходять у зовнішню ядерну мембрану. Розрізняють гладку (агранулярну) і гранулярну Е.с. Гладка Е.с.позбавлена рибосом. Функції: синтез тригліцеролів з утворенням великої кількості ліпідів клітини, нагромадження крапельок ліпідів (наприклад, при жировій дистрофії), обмін деяких поліцукоридів (глікогену), накопичення і видалення із клітини отруйних речовин, синтез стероїдних гормонів. У м'язовихволокнах утворює саркоплазматичну сітку, яка видаляючи і нагромаджуючи йони калію, викликає скорочення і рослаблення волокна. Гранулярна Е.с. містить рибосоми на мембранах. Побудована з канальців і плескатих цистерн, у багатьох клітинах формує розгалужену сітку, яка пронизує велику частину цитоплазми. Основна функція - біосинтез білків на прикріплених до мембрани ззовні комплексних рибосом-полірибосомах. Синтезуються в основному білки, які виводяться із клітини або трансформуються в комплексі Гольджі.

ендогенні пептиди з морфінною дією, які виробляються центральною нервовою системою.

протеолітичні ферменти, які виділяються слизовою оболонкою дванадцятипалої кишки і каталізують перетворення неактивного трипсиногена у активний трипсин.

ферменти класу ізомераз, які каталізують оборотні реакції перетворення стереоізомерів, що мають більше одного асиметричного атома Карбону. Широко розповсюджені в природі і відіграють важливу роль у взаємоперетвореннях вуглеводів (наприклад, галактози в глюкозу).

шишкоподібна залоза (glandula pinealis), конусовидний наріст проміжного мозку. Найбільшого розвитку досягла у птиці, добре розвинута у гризунів, копитних, гірше − у хижаків і приматів, погано розвинута у слонів, носорогів. Е. інервується симпатичною нервовою системою. Паренхіма Е. складається із світлих, багатих цитоплазмою клітин з великим ядром і дрібних з темним ядром і вузькою смугою цитоплазми. Перші клітини продукують і секретують в кров'яне русло серотонін, мелатонін і інші фізіологічно активні речовини. Е. міцно зв'язаний з гіпотоламо-гіпофізарною системою регуляції обміну речовин. У людини при гіпофункції Е.спостерігається передчасний статевий і фізіологічний розвиток. При гіперфункції − недорозвиток статевих залоз і вторинних статевих ознак.

провітамін D₂, основний стерин грибів і деяких рослин. При УФ-опроміненні у відсутності О₂ перетворюється у вітаміні D₂. Виділяється із дріжджів і відходів від виробництва антибіотиків; використовується як вихідна речовина для одержання стероїдних гормонів, вітаміну D.

жіночий статевий гормон із групи естрогенів, продукується в яєчниках, плаценті, сім'яниках. Викликає розвиток вторинних жіночих статевих ознак.

В організмі швидко інактивується (період напіврозпаду 20-25 хв.). Концентрація Е. в плазмі крові у жінок залежить від фази статевого циклу: 3-10 нг% - фолікулярна,
5-20 нг% − лютеїнова і 1000-2000 нг% при вагітності; у чоловіків 2-3 нг%. Продукти обміну Е. - естроген і естріол.

жіночий статевий гормон із групи естрогенів; кінцевий продукт метаболізму естрадіолу і естрону, виробляється також плодом і плацентою при вагітності.

Фізіологічна активність Е. у 10-15 разів нижча від естрадіолу. Максимальна концентрація Е. у жінок при вагітності підвищується у 1000 разів. У людини і багатьох тварин Е. складає 60-80%, екскретуючих метаболітів естрогенів. Виявлений в плодах і квітках верби, пшениці.

жіночі статеві гормони (естрадіол, естріол, естрон), виробляються фолікулами яєчників, плацентою, частково корою наднирників і сім'яниками. За хімічною природою - стероїди. Синтез і секреція Е. регулюється лютенізуючим і фолікулостимулюючим гормонами гіпофізу.             

Е. у свою чергу індукують овуляторне виділення лютенізуючого гормону.

Біосинтез Е. відображаєциклічні зміни структури яєчників. У жінок спостерігається
2 піки секреції Е. - під час овуляції і в період максимальної активності жовтого тіла (30-40 мкг/л). Під час вагітності збільшується вміст Е. у плазмі крові (до 70-80 мкг/л) за рахунок біосинтезу їх в плаценті.