Звітність бюджетних установ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СКЛАДАННЯ 
БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ
БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ,
ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ТА СКЛАД
Основні терміни і поняття: бюджетні установи; користувачі бюджетної звітності; визначення і принципи, на яких ґрунтується звітність; склад звітності.
Згідно з Конституцією України основні права громадян нашої країни підкріплені бюджетними асигнуваннями охорони здоров’я, освіти, культури та ін. Так, охорона здоров’я забезпечується бюджетними асигнуваннями відповідно до соціально-економіч­них, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Держава також забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої осві­ти в державних і комунальних навчальних закладах, надання державних стипендій. Загальновідомо, що на утримання шкіл, музеїв, вищих навчальних закладів, лікарень, науково-дослідних установ, органів управління щорічно з Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюд-
жетів направляються значні кошти. 
Статтею 61 Закону України «Про освіту» та статтею 12 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначено, що держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту та охорону здоров’я в розмірі, не меншому 10 % національного доходу.
Статтею 23 Основ законодавства України про культуру встановлено, що держава гарантує необхідні бюджетні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 % національного доходу.
Відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (стаття 34) бюджетні асигнування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) має становити не менше 1,7 % валового внутрішнього продукту України.
Усі державні установи, видатки яких у межах затверджених кошторисів покриваються коштами Державного бюджету, мають назву бюджетних. Тож до бюджетних установ належать школи, клуби, музеї, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, дитячі будинки, лікарні, поліклініки, а також центральні та місцеві органи державної влади та державного управління.
Бюджетна установа згідно з Бюджетним кодексом України — це орган, установа або організація, визначена Конституцією України, а також установа або організація, створена в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного 
бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
У процесі функціонування бюджетних установ та організацій виникає потік різнобічної інформації про їх діяльність, включаючи ті чи інші види обліку. Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає такої організації обліку, яка б забезпечувала учасників ринку необхідною бухгалтерською інформацією, дозволяла власнику мати достовірні дані про власний майновий і фінансовий стан, результати діяльності відповідно до міжнародних стандартів. Одночасно з внутрішньою потребою та вимогами управління створюється великий пласт зовнішньої статистичної, податкової звітності, важливе місце в якій посідає бухгалтерська звітність. Користувачами бюджетної звітності є працівники, дійсні та потенційні інвестори, кредитори, постачальники, уряд та урядові організації, громадськість та інші заінтересовані особи. Чому ж усі вони потребують достовірної і прозорої інформації?
1. Працівники або їх представники заінтересовані в інформації про стабільність і рентабельність своїх організацій, своєчасну виплату заробітної плати, надання соціальної допомоги.
2. Інвестори — суб’єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють вкладення власних або залучених коштів у формі інвестицій та забезпечують їх цільове використання. Тому їм вкрай необхідна інформація, яка б давала змогу приймати правильні рішення.
3. Кредиторам необхідна інформація, яка дозволяє визначити, чи будуть своєчасно повернуті позички та сплачені відсотки, які повинні бути нараховані ними за користування кредитами.
4. Постачальники заінтересовані в інформації щодо безперерв-
ності роботи установи, особливо її платоспроможності, для оплати своїх товарів і послуг.
5. Клієнти потребують інформації про терміни існування організацій, особливо тоді, коли вони планують довгострокове співробітництво або залежні від даної організації.
6. Уряд та урядові установи прагнуть дізнатися про розподіл ресурсів. Ця інформація потрібна їм для регулювання діяльності установи та інших статистичних даних.
7. Громадськість хотіла б мати інформацію з бухгалтерської звітності, яка висвітлює напрями розвитку та останні досягнення в сфері діяльності організації, установи і т. ін.
Згідно з програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 № 1706, реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування.
Завданнями реформи, як зазначено в постанові уряду, є:

• створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечить потрібною інфор­мацією користувачів, передусім інвесторів;
• забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з 
  основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економіко-правового простору і ринкових відносин в Україні;
• надання методичної допомоги у впровадженні та використанні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Головне завдання трансформації національної системи бухгалтерського облікуполягало у прискоренні процесу приведення її у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Цей процес здійснювався за такими напрямами:
— законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку;
— формування відповідної вітчизняної нормативної бази;
— методичне забезпечення (інструкції, методичні вказівки, коментарі);
— кадрове забезпечення (підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з бухгалтерського обліку);
— міжнародне співробітництво (вступ та активна робота у міжнародних спеціалізованих професійних організаціях).
Метою нормативного регулювання бухгалтерського обліку є забезпечення доступу всіх заінтересованих користувачів до інфор-
мації та звітності, яка надає об’єктивну картину фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта господарювання. Регулюванню з боку держави підлягають аспекти бухгалтерського обліку, пов’язані із узагальненням інформації та складанням звітності, потрібної зовнішнім користувачам. Порядок, форми, строки і структура інформації та звітності для внутрішніх користувачів регулюються суб’єктом господарювання самостійно.
Урегулювання бухгалтерського обліку дасть змогу: забезпечити зважене використання міжнародних стандартів з урахуванням економіко-правового середовища та стану ринкових відносин в Україні; додержати відповідність національної системи бухгалтерського обліку загальновизнаним світовим підходам до ведення бухгалтерського обліку; переглянути допустимі способи оцінки майна та зобов’язань; створити умови для поглиблення аналітичності облікової інформації та забезпечення доступності (публічності) бухгалтерської (фінансової) звітності.
Для цього передбачається:

• розробити першочергові та вдосконалити чинні положення (стандарти) бухгалтерського обліку з метою їх гармонізації з основними принципами і вимогами міжнародних стандартів;
• переглянути первинні облікові документи, регістри бухгалтерського обліку та інші носії обліково-економічної інформації, що належать до уніфікованої системи бухгалтерської облікової та звітної документації.

Планується також підвищити рівень та якість навчання фахівців з бухгалтерського обліку у вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти.
Складання звітності завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних, які накопичуються в облікових регістрах — специфічних матеріальних носіях бухгалтерської інформації (картки, меморіальні ордери, Книга-журнал Головна). Але при цьому в них відсутні затверджені кошторисом показники фінансування з бюджету. Для управління ж необхідна не тільки бухгалтерська, 
а й інша інформація, яка має подаватися в компактній формі, зручній для перегляду і сприйняття людьми, які приймають управлінські рішення. Такою формою є бухгалтерська звітність.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на таких основних принципах:

• обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів установи;
• повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• автономність — кожна установа розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності установи;
• послідовність — постійне (з року в рік) застосування установою обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
• безперервність — оцінка активів та зобов’язань установи здійснюється, виходячи з припущення, що її діяльність триватиме далі;
• нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відоб­ражаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
• превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
• історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів установи, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
• єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи в її фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
• періодичність — можливість розподілу діяльності установи на певні періоди з метою складання фінансової звітності;
• обов’язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Держава через Державне казначейство України суворо регламентує склад і порядок складання звіт­ності, терміни її подачі, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватись правил і термінів складання звітності, подавати її в установленому порядку. Ніхто не має права складати та подавати не передбачені Держказначейством України звіти;
• єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;
• методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їх обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх 
  рівнях Державного, місцевих бюджетів та республіканського бюд-
  жету Автономної Республіки Крим;
• достовірність звітних показників, яка випливає з самої природи затвердження бюджетів усіх рівнів. Достовірна звітність також необхідна для успішного виконання показників бюджету як по доходах, так і по видатках, для своєчасного реагування на відхилення. Достовірність означає, що бухгалтерська звітність повинна давати вірне і повне уявлення про майновий та фінансовий стан установи, а також результати її діяльності. Достовірною вважається бухгалтерська звітність, сформульована та складена з урахуванням правил, встановлених нормативними актами системи нормативного регулювання. Слід зазначити, що при формуванні вимоги достовірності деякою мірою застосовується механічний підхід, оскільки для оцінки цієї вимоги знадобилося б узяти всі правила бухгалтерського обліку та проаналізувати, яким чином вони були б вжиті при складанні бухгалтерської звітності. Чисто теоретично це здійснити можливо, а практично досить важко;
• простота, ясність, доступність та прозорість звітності, що необхідно для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора. Простота та ясність необхідні ще й для того, щоб не завуальовувались недоліки діяльності окремих керівників;
• цілісність — вимога, пов’язана з необхідністю включення в бухгалтерську звітність даних про всі господарські операції, які здійснюються організацією як юридичною особою в цілому;
• послідовність, що закріплює на практиці поетапність процесу складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Звітність про виконання бюджету — це метод узагальнення планових і звітних показників, приведених у таку систему, яка характеризує виконання бюджету, зобов’язань, затверджених кошторисами, за відповідний звітний період.
На даний час існують такі визначення бухгалтерської звіт-
ності:
«Бухгалтерська звітність — сукупність показників обліку, відоб­ражених у формі визначених таблиць, які характеризують рух майна та фінансового стану підприємства, установи за звітний період» (Тлумачний словник бухгалтера).
«Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період» (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).