Теорія літератури (Курилова Ю.Р.)

Художня мова: лексичний рівень та етимологічна структура.

Лексика художнього твору як основа поетичної виразності й система індивідуально-авторських виборів. Мовна тканина тексту як поєднання традиції та інновації. Етимологічна прозорість і культурна пам’ять слова. Етимологічний чинник як джерело символізму. «Нульова мова»: відновлення первісного значення як художній акт. Взаємодія архаїчного та сучасного у поетичному слововживанні. Лексичний склад художнього мовлення. Активний і пасивний словник митця. Архаїзми, неологізми, діалектизми, варваризми, історизми як стилістичні маркери. Взаємодія високого, нейтрального і просторічного шару лексики. Індивідуально-авторські неологізми як засіб розширення мовної системи. Мовна гра як форма естетичної свободи. Полісемія як джерело поетичного «палімпсесту». Контекстуальна синонімія. Антонімія. Паронімія як основа звукового образу. Слово як носій підтексту, інтонації.

Лексичні домінанти художнього стилю: ключові слова як символічні центри тексту. Індивідуальний лексикон письменника як маркер його ідіостилю. Семантичні поля й тематичні коди творчості. Асоціативна структура лексики як індикатор світоглядної системи.

Теоретичні підходи до вивчення художньої мови. Концепція О. Потебні – внутрішня форма слова як естетичний смисл. Поетична функція мови (Р.Якобсон). Структурно-семіотична теорія (У. Еко, Ю. Лотман). Художня мова як поле культурної еволюції.

1. Мета самостійної роботи

• осмислити роль лексики як основи поетичної виразності;
• сформувати уявлення про етимологічний рівень художнього слова;
• розвинути навички аналізу індивідуально-авторського лексикону;
• виявити взаємодію традиційного й новаторського у слововживанні митця;
• навчитися аналізувати художню мову через лексичні домінанти, семантичні поля й внутрішню форму слова.

2. Теоретичні положення для опрацювання

2.1. Лексика як основа поетичної виразності

• Лексичний рівень визначає стилістичний регістр твору.
• Словник митця — результат особистісного, культурного й історичного досвіду.
• Мовна тканина тексту поєднує традицію (стійкі значення, образи) і інновацію (неологізми, нестандартні словосполучення).

2.2. Етимологічна структура слова

• Етимологічна прозорість підсилює асоціативні та культурно-пам’яттєві зв’язки.
• «Первісне значення слова» може актуалізуватись як художній прийом (О. Потебня).
• Етимологічний чинник часто стає джерелом символізму.

2.3. Словникові шари в художній мові

• Активний та пасивний словник письменника.
• Архаїзми, історизми, варваризми — як маркери культурної глибини тексту.
• Неологізми та оказіоналізми — як індикатор творчої мовної роботи автора.
• Діалектизми — носії локального колориту.

2.4. Явище мовної гри

• Мовна гра як акт естетичної свободи (звукопис, каламбур, зміщення значень).
• Полісемія як механізм створення багатошаровості тексту — «поетичний палімпсест».
• Контекстуальна синонімія та паронімія як засоби створення образності.

2.5. Лексичні домінанти стилю

• «Ключові слова» твору організують смислові ядра.
• Індивідуальний лексикон автора — основа ідіостилю.
• Семантичні поля — тематичні вузли художньої свідомості.
• Асоціативні ряди — прояв світоглядної оптики митця.

2.6. Теоретичні підходи

• О. Потебня: внутрішня форма слова як «естетична й мисленнєва енергія».
• Р. Якобсон: поетична функція мови — орієнтація повідомлення на себе.
• Ю. Лотман: слово як семіотична одиниця культурного простору.
• У. Еко: інтерпретативна множинність слова, енциклопедичне значення.
• Сучасні підходи: когнітивна лінгвопоетика, антропоцентрична лінгвістика, етимологічна герменевтика.

3. Завдання для виконання

А. Теоретичні (короткі письмові відповіді)

1. Дати визначення «лексика художнього твору».
2. Пояснити поняття «етимологічна прозорість слова».
3. Розкрити роль архаїзмів і неологізмів у художньому тексті.
4. Пояснити, що таке «внутрішня форма слова» за О. Потебнею.
5. Дати визначення «лексичній домінанті» та «семантичному полю».

Б. Аналітичні завдання (робота з текстами)

6. На матеріалі одного художнього тексту:
   – визначити лексичні домінанти;
   – з’ясувати, які шари лексики переважають (високий, нейтральний, просторічний).
7. Проаналізувати роль етимологічно прозорого слова в певному фрагменті (2–3 приклади).
8. Визначити неологізми та оказіоналізми автора; пояснити їхню функцію.

В. Практичні завдання

9. Створити таблицю «Лексичні засоби та їхні функції» на прикладі вибраного твору.
10. Виписати 10 паронімів, ужитих у творі, і визначити їхню стилістичну роль.
11. Визначити приклади полісемії у творі та пояснити їхній внесок у багатошаровість тексту.