Самостійна робота 7. Фігури поетичного мовлення.
Тема: Фігури поетичного мовлення: синтаксичні, логічні, риторичні й композиційні форми виразності.
Речення – «клітина поеттчного твору» (Л. Ласло-Куцюк). Фігури як засіб стилістичної організації художнього тексту. Фігура як організаційний принцип мовлення і свідчення художнього самовираження. Роль фігур у формуванні поетичної інтонації, ритму, композиційної логіки, ритміко-інтонаційної єдності тексту. Відмінність тропів і фігур. Вплив фігур на сприйняття художнього змісту. Класифікація фігур (синтаксичні, риторичні, повтору й зіставлення, симетрія й кільцева структура). Інверсія. Еліпсис. Апосіопеза. Асиндетон. Полісиндетон. Анаколуф. Анафора. Епіфора. Симплока. Епаналепсис. Анепіфора. Плеоназм. Тавтологія Паралелізм. Повтор. Градація. Ампліфікація. Антитеза. Парадокс. Оксиморон. Парономазія. Алогізм. Риторичні фігури: риторичне запитання, риторичне звертання, риторичний оклик, риторична пауза. Екскламація. Апострофа. Катахреза. Композиційні фігури: рефрен, кільцева композиція, хіазм, симетрія й асиметрія як принципи естетичного балансу. Зв’язок фігур із ритмом і мелодикою тексту. Історичний розвиток фігур у європейській та українській традиції. Фігура і авторський стиль.: індивідуальність ритміко-синтаксичної побудови. Риторичний поворот ХХ ст.: фігура як етичний і комунікативний акт.
1. Короткий конспект (опорний матеріал)
Фігури поетичного мовлення — це структурні, синтаксичні, логічні та риторичні прийоми, що організують художній текст, формують його інтонаційний малюнок, ритм, логіку розгортання й емоційно-естетичну динаміку. На відміну від тропів, які ґрунтуються на семантичному перенесенні, фігури базуються на формальних, структурних і композиційних трансформаціях мовлення.
Речення як «клітина поетичного твору» (Л. Ласло-Куцюк)
Поетичне мовлення вибудовується через варіювання синтаксичних моделей, зміщення логічних акцентів, ритмічне угрупування фраз. Фігури виступають інструментом інтенсифікації смислу, створюють ефект паузи, напруження, контрасту або розгортання емоційної хвилі.
Роль фігур у структурі тексту
формують інтонацію та мелодику;
забезпечують ритміко-синтаксичну єдність;
створюють психологічну напругу або емоційний підйом;
організують композицію, спрямовують читача;
позначають авторський стиль, ідіостиль.
Класифікація фігур
1. Синтаксичні фігури:
інверсія, еліпсис, апосіопеза, анаколуф, асиндетон, полісиндетон;
градація (клімакс і антиклімакс), ампліфікація;
паралелізм, повтори різних типів.
2. Фігури повтору й зіставлення:
анафора, епіфора, симплока, епаналепсис, анепіфора;
плеоназм, тавтологія;
антитеза, оксиморон.
3. Риторичні фігури:
риторичне запитання, звертання, оклик;
апострофа, екскламація;
риторична пауза.
4. Композиційні фігури:
рефрен, кільцева композиція, хіазм;
симетрія і асиметрія як конструктивний принцип.
Фігура як прояв психології та інтонації тексту
Фігури є не лише технікою, а й психологічним жестом автора: інверсія створює драматичність, антитеза — конфліктність, риторичне питання — інтелектуальний виклик, повтор — емоційний імпульс, хіазм — структурну рівновагу.
Історичний розвиток фігур
Антична риторика трактувала фігури як інструменти переконання, бароко — як засіб «дивування», модернізм — як деконструкцію синтаксису, постмодернізм — як риторичну гру. У ХХ–ХХІ ст. фігура стала етичним і комунікативним актом (Пол де Ман, Ж. Дерріда): способом впливу на читача, формою діалогу.
2. Теоретичні завдання
Пояснити різницю між тропами та фігурами поетичного мовлення.
Розкрити функції інверсії у поетичному тексті.
Окреслити роль паралелізму у формуванні художнього ритму.
Проаналізувати, чому риторичне питання вважається комунікативним прийомом.
Порівняти синтаксичні фігури еліпсиса й апосіопези.
Визначити стилістичні можливості хіазму.
Пояснити, як повтори впливають на темпо-ритмічну структуру тексту.
Охарактеризувати групи риторичних фігур за функціями.
3. Практичні завдання
Проаналізувати уривок поетичного твору (за вибором), визначивши 5–7 фігур мовлення.
Переписати 5 прозових речень, стилізувавши їх через використання фігур повтору.
Скласти власний короткий вірш або прозовий фрагмент із використанням не менше 10 різних фігур.
Порівняти використання фігур у двох епохах (наприклад, бароко та модернізм).
Визначити фігури в лексиці улюбленого поета та зробити висновок про його ідіостиль.
Скласти таблицю «Фігура – визначення – ефект у тексті – приклад».
Проаналізувати композиційні фігури у структурі вірша: знайти рефрен, кільцеву композицію тощо.
4. Питання для самоконтролю
Що є головною ознакою фігури поетичного мовлення?
Чим інверсія відрізняється від порушення норм синтаксису?
Яка функція анафори у поетичному тексті?
Назвіть різновиди фігур повтору.
У чому полягає ефект антитези?
Як визначити риторичну фігуру у тексті?
Що таке хіазм і яку функцію він виконує?
У чому відмінність між еліпсисом і апосіопезою?
Як фігури формують інтонацію художнього тексту?
Чому фігури вважаються ознакою авторського стилю?
5. Ключові поняття (глосарій)
Фігура мовлення, інверсія, еліпсис, апосіопеза, асиндетон, полісиндетон, анаколуф, анафора, епіфора, симплока, епаналепсис, анепіфора, паралелізм, ампліфікація, градація, антитеза, оксиморон, парономазія, риторичне запитання, риторичний оклик, апострофа, хіазм, кільцева композиція, рефрен, симетрія, асиметрія.