ІФКіС 014: Лекція 2. Фізична культура в античних державах та у стародавніх слов’ян

Лекція 2. Фізична культура в античних державах та у стародавніх слов’ян

Тема 2. Фізична культура в античних державах та у стародавніх слов’ян

План

1. Розвиток фізичного виховання та спорту в античних державах Північного Причорномор’я.

2. Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов’ян.

1. Розвиток фізичного виховання та спорту в античних державах Північного Причорномор’я

У Північному Причорномор’ї починаючи з VII ст. до н.е. виникають еллінські поліси, найбільшими серед яких були: Ольвія (поблизу сучасного Миколаєва); Херсонес (в межах сучасного Севастополя); Тіра (в межах сучасного Білгород-Дністровського); міста Боспорського царства: Пантикапей (в межах сучасної Керчі), Горгіппія (в межах сучасної Анапи), Фанагорiя (біля сучасного селища Сінне на Таманському півострові), Танаїс (біля сучасної станиці Недвигівської Ростовської області) та ін. Бувши окремими незалежними державами, північнопричорноморські поліси здебільшого зберігали віру, звичаї та традиції своїх метрополій. Фізичне виховання та спорт були неодмінною частиною їх суспільно-культурного життя.

У Стародавній Греції існував культ красивого, добре фізично розвинутого людського тіла. Олімпійські боги – це атлети досконалі як тілесно, так і духовно. Прагнучи бути схожими на своїх богів та з метою виховання здорових боєздатних громадян у будь-якому давньогрецькому полісі повинна була існувати хоча б одна школа фізичного виховання – гімнасій, а у великих містах їх було навіть декілька. Поселення не могло вважатися містом, якщо у ньому не було гімнасію.

Саме тому є природним існування шкіл фізичного виховання навіть у найвіддаленіших куточках давньогрецького світу, якими були міста Північного Причорномор’я. Аналізуючи археологічні та епіграфічні джерела можемо стверджувати про наявність гімнасіїв в античний період в Ольвії, Херсонесі, Пантикапеї та Фанагорії. Окрім того, згадки у написах із Танаїса та Горгіппії про посади гімнасіарха дозволяють припускати факт існування тіло виховних закладів і у цих містах.

Керівництво та нагляд за гiмнасiями у кожному місті доручалися вибраним народними зборами чи радою особам – гiмнасiархам. Ця посада вважалася особливо почесною i на неї висувалися видатні громадяни поліса, які відзначалися особливими заслугами. Гiмнасiархи слідкували за фізичною та моральною підготовкою юнаків, турбувалися про будівлю гiмнасiю, устаткуванні та обладнання, опалення та освітлення, а також про своєчасне постачання оливкової олії, якою натиралися атлети під час гімнастичних занять.

Існують відомості, що у Північному Причорномор’ї посади гімнасіарха існували в Ольвії, Херсонесі, Пантикапеї, Танаїсі, Горгіппії. Про це свідчать багато чисельні епіграфічні джерела.

Безпосередньо за фізичну підготовку учнів гiмнасiю відповідали педотриби – вчителі гімнастики. Вони не лише навчали, але й виховували своїх учнів, а за необхідності карали за непослух.

Школою військово-фізичної підготовки юнаків у північнопричорноморських містах, як і повсюдно в Елладі, був інститут ефебії.

Зміст фізичного виховання в античних колоніях Північного Причорномор’я, як і у Стародавній Греції, передбачав такі розділи: палестрику, орхестрику, ігри (рухливі, з м’ячем). Такий висновок базується на аналізі археологічних та епіграфічних джерел, знайдених у північнопричорноморських містах.

Жителі північнопричорноморських полісів дотримувалися віри та традицій своїх предків, можливо навіть більш ревно, аніж у їх метрополіях. Постійне перебування у ворожому оточенні потребувало особливої згуртованості усіх членів громади. Цій меті сповна служили агони. Бувши водночас і священним дійством, і видовищем, і способом проявити свою фізичну вправність, змагання завжди приваблювали до себе велику кількість глядачів. Саме тому атлетичні ігри зазвичай супроводжували святкування в античному Північному Причорномор’ї.

Окрім місцевих, північнопричорноморські атлети також брали участь у багатьох загальногрецьких іграх. Це підтверджують знахідки на території Північного Причорномор’я нагород за перемоги у загально еллінських змаганнях та аналіз епіграфічних джерел як місцевого, так і немісцевого походження.

Атлети Північного Причорномор’я брали також участь і в афінських святкуваннях, найвідомішими з яких були Панафінеї, де переможці нагороджувалися розмальованими амфорами наповненими оливковою олією, добутою з плодів дерев присвячених Афіні. На призових посудинах з одного боку зображувався вид змагань, у якому була отримана перемога, з іншого богиня Афіна та напис “нагорода з Афін”. Саме знахідки панафінейських амфор на території Північного Причорномор’я дозволяють стверджувати про безпосередню участь північнопричорноморських атлетів у Панафінеях, оскільки ці посудини використовувалися лише як призи й не призначались для торгівлі.

Отже, можна стверджувати про існування в античному Північному Причорномор’ї системи фізичного виховання та агоністики, які в цілому наслідували давньогрецьку традицію. Між північнопричорноморськими колоніями та іншими полісами давньогрецького світу існували своєрідні взаємозв’язки у галузі спорту. Рівень підготовки атлетів з Північного Причорномор’я був достатнім для участі та перемоги у загально грецьких змаганнях.

2. Значення фізичних вправ у житті стародавніх слов’ян

Вже у V-VІ ст. предки українського народу займали майже всю територію сучасної України, від пущ Полісся до Чорного моря і від Карпат до Дону. Вони виступають як окрема слов’янська група під іменем антів.

Давні літописці та мандрівники розповідають про характерні риси життя і поглядів древніх слов’ян, предків українського народу. В умовах постійних воєн із сусідніми племенами найбільше цінувалися фізичні якості людини.

Серед важких змагань із природою і боротьби із чужими племенами особливого значення набувала фізична сила, загартованість, спритність. Улюбленими заняттями та розвагами пращурів були лови, де не раз доводилося іти зі списом на ведмедя або наздоганяти й ловити диких коней. Молоді силачі відзначалися своєю прудкістю та силою на народних ігрищах.

Предки українського народу жили на шляху, який з’єднував Європу і Азію, Південь і Північ. Саме таке геополітичне розташування сприяло виробленню своєрідної системи фізичного виховання, яке відігравало чи не найголовнішу роль у військовому вишколі слов’ян-воїнів.

Тогочасний слов’янин жив близько до природи, і як господарські заняття, так і весь світогляд нашого пращура пов’язувалися з явищами природи. Стародавня слов’янська релігія – це культ природи. Найхарактернішою рисою слов’янських вірувань був їхній зв’язок із землею. Близьке до природи життя давало людині гармонійний, життєрадісний погляд на світ. Тяжка щоденна праця чергувалася з радощами та розвагами. В іграх, піснях, танках, змаганнях людина проявляла свої природні сили й вдосконалювала їх.

Фізичні вправи та ігри часто супроводжували різноманітні язичницькі обряди, а ритуальні танці символізували боротьбу, полювання чи сільськогосподарську працю. Ігри та змагання часто були пов’язані зі святами (наприклад, Купайлом чи Колодієм).

Стародавні літописи свідчать про так звану тризну – обряд пошанування загиблого воїна або померлого родича. Цікаво, що в програму тризни входили співи, танці, дужання, різноманітні ігри та забави.

Навчання влучного володіння луком починалося з дитячих років, одночасно з навчанням їзди верхи. Подальше виховання дитини проходило під наглядом батька та членів роду. Особлива роль у підготовці майбутніх захисників відводилася старійшинам роду або найдосвідченішим його членам. Фізичне вдосконалення юних слов’ян проходило в постійних іграх, забавах, танцях, змагальних вправах.

Фізичні вправи в житті стародавніх слов’ян мали надзвичайно важливе значення, адже сприяли гармонійному фізичному та моральному розвитку людини. Вони були тісно пов’язані з трудовою діяльністю, військовою підготовкою, обрядами та традиціями. Саме завдяки високому рівню фізичної підготовки слов’яни змогли успішно протистояти численним зовнішнім загрозам і сформувати міцні громади, що згодом стали основою для утворення державних утворень на території сучасної України.

Питання для самоперевірки

1. У якому столітті до н.е. було споруджено гімнасій в Ольвії?

а) VII ст. до н.е.

б) IV ст. до н.е.

в) V ст. до н.е.

г) III ст. до н.е.

2. Хто керував гімнасіями в античних полісах Північного Причорномор’я (назва посади)?

a) педотриб

б) гімнасіарх

в) космет

г) агонофет

3. На честь якого бога проводилися Аполлонії в античних містах Північного Причорномор’я?