Практичне 1. Фізична культура скіфів та античних держав
Тема 1. Фізична культура скіфів та античних держав
1. Фізична культура скіфо-сарматської доби
Номадичні народи – це народи, які вели кочовий спосіб життя, переміщуючись з одного місця на інше у пошуках пасовищ для худоби, зокрема для великої рогатої худоби, коней, овець тощо. Ці народи не мали постійних поселень і, як правило, жили у тимчасових таборах або поселеннях. Їхня культура, економіка та соціальна структура були тісно пов’язані з переміщеннями та використанням природних ресурсів на різних територіях.
Основними рисами номадів є:
- кочовий спосіб життя – не будували сталих поселень і часто змінювали місце проживання, переміщуючись залежно від сезону, потреб у їжі для худоби або через інші економічні чи військові потреби;
- скотарство – номади зазвичай розводили тварин, що потребувало великих територій для пасовиськ;
- розвинена навігація та здатність до адаптації – кочові народи зазвичай мали розвинені навички орієнтування та адаптації до різних кліматичних умов.
Скіфи та сармати – це номадичні народи, які жили на території сучасної України та Центральної Азії, активно переміщались на величезних просторах і займались скотарством.
Мали свої унікальні традиції фізичної підготовки, зокрема у військовому та спортивному контекстах. Фізичне виховання відігравало важливу роль в їхньому житті, адже воно сприяло розвитку фізичних якостей, необхідних для виживання у важких умовах та для успіхів у війнах.
Військова підготовка скіфів була основною частиною їхньої фізичної культури. Вони широко використовували різноманітні фізичні вправи для тренування воїнів, такі як боротьба, стрільба з лука, верхова їзда, метання списа, а також тренування витривалості та сили. Скіфи приділяли увагу розвиткові сили та спритності через участь у різноманітних змаганнях та фізичних випробуваннях.
У сарматів також важливе місце займала військова фізична підготовка. Особливістю було широке використання вершників та вправ, пов’язаних із верховою їздою, що своєю чергою вимагало особливої витривалості, спритності та координації рухів.
Археологічні свідчення (зокрема, знахідки різноманітного спорядження, фрески, зображення на предметах побуту) підтверджують важливість фізичного виховання для обох народів.
2. Особливості фізичного виховання в античних державах Північного Причорномор’я
Античні полісні держав Північного Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Пантикапея, Фанагорія) активно розвивали свої системи фізичного виховання, запозичуючи та адаптуючи античні традиції, зокрема грецьку культурну спадщину.
Одним з перших античних полісів Північного Причорномор’я, де почали розвиватися традиції фізичного виховання, була Ольвія. Тут активно функціонували спортивні змагання, що часто проводились у контексті релігійних свят. У місті були спеціально побудовані спортивні споруди, зокрема для боротьби та бігу.
Херсонес, відомий своєю розвиненою інфраструктурою, також мав унікальні традиції фізичного виховання. Грецький вплив на цей поліс сприяв розвитку гімнастичних вправ, зокрема на навчання видам спорту, таким як боротьба, панкратіон, біг та інші.
Пантикапея та Фанагорія. У цих полісах Північного Причорномор’я також були розвинуті традиції фізичної культури, зокрема у контексті військової підготовки, і відзначалась увага до спортивних змагань. Однак вони мали свої відмінності, оскільки ці держави більше орієнтувались на військовий розвиток та адаптацію грецьких традицій.
Фізична культура мала важливу роль не лише в армії, але й у громадському житті. У полісах проводились численні спортивні змагання, зокрема, бігові, борцівські та кінні, які були частиною свят та релігійних обрядів. Змагальні практики також допомагали підтримувати моральний дух громадян, надавали їм можливість показати свою фізичну силу та перевагу.