Біохімія 091 біологі ...

природні сполуки, що містять багаті енергією, або макроергічні зв'язки; містяться в усіх живих клітинах, беруть участь у нагромадженні і перетворенні енергії. До М. с. відноситься головним чином АТФ та речовини, здатні утворювати АТФ у ферментативних реакціях переносу фосфатних груп. Всі відомі М.с. містять фосфорильну (-РО^-2₃) або ацильну групи і описуються формулою х - у, де х - атом N, O, S чи С, а у - атом Р або С. До М.с. зараховують також нуклеозидтри (або ди-) - фосфатні кислоти, пірофосфатну і поліфосфатну кислоти, креатинфосфатну, фосфопіровиноградну, 1,3-дифосфогліцеринову кислоту, ацетил- і сукцинілкофермент А, аміноацильні похідні аденілової, рибонуклеїнових кислот та ін. М.с. зв'язані між собою ферментативними реакціями переносу фосфатних груп, причому, проміжним продуктом звичайно служить АТФ - кофермент багатьох ферментативних реакцій. В цілому біологічне значення АТФ і зв'язаних з ним М.с. обумовлене їх центральним положенням на перетині шляхів обміну речовин і енергії: вони забезпечують виконання різних видів робіт, відіграють відповідальну роль у фотосинтезі, біолюмінесценції, біосинтезі природних сполук.

дицукорид, побудований із двох залишків глюкози. Основний структурний елемент крохмалю і глікогену. У вільному вигляді міститься в проростаючих зернах злаків.

Розщеплення М. відбувається під впливом фермента α-глюкозидази, або мальтази, яка є в травних соках хребетних тварин, у пророщеному зерні, в плісньових грибах і дріжджах. Генетично обумовлена відсутність цього фермента в слизовій кишківника людини призводить до вродженої непереносимості М.

моноцукорид із групи гексоз, ізомер глюкози. Структурний компонент багатьох поліцукоридів і змішаних біополімерів рослинного, тваринного і бактеріального походження. У природі зустрічається у вигляді D-форми. Вільна М. виявлена в плодах цитрусових. Активована форма М. - гуанозиндифосфат-D-маноза (ГДФМ), швидше всього бере участь у біосинтезі моновмістимих біополімерів. Із ГДФМ здійснюється біосинтез D-мануронової кислоти, L-фукози, L-галактози, D-рамнози та ін.

нейрогормон, виробляється клітинами епіфіза хребетних; похідний серотоніну. У риб виявлений у тканині мозку, гіпофізі і черепномозковій рідині; у ссавців - в гіпоталамусі і периферичних нервах.

до складу яких входять атоми металів (Fe, Mg, Cu, Zn, Mn, V, Mo та ін); виконують різноманітні функції в живих організмах. У транспортних або запасаючих між металами М. (Fe - вмісні трансферин і феротин, Сu - вмісний церулоплазмін) і білком зв'язок нестійкий; до складу інших М., в тому числі ряду ферментів, входять міцно зв'язані атоми металів, видалення яких порушує будову і функціональні властивості М. Найважливішими М. є: Сu - вмісні оксидази (наприклад, тирозиназа); Zn - карбоангідраза і карбоксипептидаза; ксантиноксидаза, у складі якої виявлено Мо; Fe і Мо, що вміщують білки азотофіксуючі нітрогеназної системи бактерій; феродоксин, що включає негемінове залізо.             

У багатьох М. метал входить до складу органічних простетичних груп білків. Основні представники таких М. - гемопротеїди.

Багато ферментів, що належать до каталітичних М., вимагають для проявлення активності наявності в середовищі відповідних катіонів (наприклад, Mg²⁺ - для фосфотрансфераз, К⁺ і Мg²⁺ − для піруваткінази, Na⁺, K⁺, Mg²⁺ − для АТФази плазматичних мембран).

форма гемоглобіну, в якій залізо гема окиснено до трьохвалентного. Не здатний переносити Оксиген. В організмі М. утворюється при деяких отруєннях (нітратами, нітритами, аніліном та ін.).

фермент класу трансфераз, який каталізує оборотні реакції переносу метильних груп. Донором СН₃- груп служить переважно метіонін, який разом з похідними вітаміну В₁₂ і фолієвої кислоти за участю М. утворює систему переметилювання в усіх видів живих організмів.

незамінна сульфуровмісна амінокислота. Входить до складу більшості білків (численні рослинні білки бідні М.). S-аденозилметіонін (активний М.) - донор метильних груп, бере участь у процесах ферментативного метилювання, які призводять до утворення холіну, адреналіну та ін. біологічно важливих сполук. У ссавців М. - джерело сульфуру в біосинтезі цистеїну. S-метилметіонін володіє вітамінною активністю (вітамін U). Безпосередній попередник у біосинтезі М. у деяких рослин і мікроорганізмів - гомоцистеїн (утворюється з аспарагінової кислоти). Нестача М. в їжі викликає до порушення біосинтезу білків, сповільнення росту і розвитку організму, важкі функціональні розлади. Синтетичний М. використовують як лікарський препарат.

гормони, виробляються корою наднирників (кортикостероїди); регулюють водно-сольовий обмін в організмі. Найбільш активний М. - альдостерон. Активність двох інших М. - дезоксикортикостерону і 11-дегідрокортикостерону - нижча відповідно у 25 і 250 разів.
В організмі М. викликають затримку натрію і посилюють виведення калію. Надлишок М. призводить до виникнення набряків, підвищення тиску крові. Нестача М. викликає різку втрату натрію і зневоднення організму.

складний білок м'язів, який зв'язує переносимий гемоглобіном від легень молекулярний кисень і передає його окиснювальним системам клітин. Молекула М. побудована з одного поліпептидного ланцюгаі залізопорфіринового комплексу - гема. Активний центр молекули М. - гем (як і в гемоглобіні), який оборотно зв'язується з О₂. За просторовою структурою М. подібний з a- і b-ланцюгами гемоглобіну. Вивільнення із М. О₂, який необхідний працюючому м'язу, відбувається в момент скорочення м'яза, коли в результаті стискання капілярів парціальний тиск О₂ різко знижується.